Кішфалуші (, ) — угорський дворянський рід волоського походження.
Історія роду Перший відомий предок родини Кішфалуші іноді записують як Kisfaludy,походив з того самого племені, що й рід Ілошваї (угор. Ilosvays). Їхній спільний предок, син Татамера (воєвода Валахії — рідний брат Басараба I, що був першим господарем Валахії та засновника династії Басарабів) Ілошвай Максим (Максим Ілошваї, угор. Ilosvay Maxem) жив у 1341 р. Сини Максима Янош (Янош де Кішфалу (János de Kisfalu. 1366—1419) та Дьордь (Дьордь де Кішфалу (György de Kisfalu. 1410—1457), одруж. з Ілона Комлоші (Komlósy Ilona. 1458, 1460), жили у Кіш-Ілошві, яка колись називалася Кішфалу (комітат Мармарош) і відтоді постійно стали зватися як Кішфалуші. Вони завжди залишалися вірними королю Сигізмунду та завжди виступали на стороні Ладислава Неапольського (Владислав Виликодушний (італ. Ladislao il Magnanimo di Napoli, 1377—1414), останній представник лінії Анжуйської династії. За що були звільнення від юрисдикції влади графства, як нагорода за вірність. Син Дьордя відомий як Ілошва-мезо і Недьфоррас, був королівською особою в 1398,1401, 1408, 1410, 1411, 1412, 1418 і 1419 роках. Дьордь Кішфалуші в 1410, 1411, 1414, 1416 та 1417 роках діяв як королівська особа. Серед його нащадків син Карачсона (угор.Karácson) Андраш став постійно носити ім'я Кішфалуші. У 1457 і в 1460 був королівським чоловіком.
Генеалогія Андрій I dictus Karácson de Ilosva, пізніше de Kisfalu 1447—1464 † до 1476 (Маргарита 1480); Деметра 1475—1489 † до 1518 Кішфалуші де Ілошва ; Іван I 1476—1501; Михайло 1476—1489; Карачсон 1505 † до 1508; Стефан 1508—1518; Андрій 1508—1518 (вдова Маргарита 1546).
Янош II був власником маєтків Ілошва, а також маєтків у Гетьєні, Боршові та Тівадарі. У 1570 році він був суддею Берегського повіту, а в 1576 році був номінований на королівську посаду. У 1572 році він заклав ділянку землі в Тівадарі за 12 форинтів Шерафіну Дароци. У 1588 році він виступив проти призначення диякона Лукача Кунміссея на маєтки Ілошва, Ілонча, Кішфалуші та Брод, які він придбав у Яноша Ілошвая з Віткаї за 1200 угорських форинтів. У 1595 році його вже не було в живих. Разом зі своєю першою дружиною, Каталін Олах, дочкою Ласло Олаха та Борбали Борсової, він також придбав маєток у Борсовій, а в 1581 році разом із дружиною, сином Ласло та Яношем Короді він був включений у власність садиби та її аксесуарів. Його другою дружиною була Орсоля Білкей, донька Петера Білкея та Анни Штойки Крікшфалуші (Kricsfalusi Sztojka Anna). Перший мав одного сина, вищезгаданого Ласло, а другий мав двох синів і доньку: Міклоша, Дьєрдя та Ержебет, пані Ілосвай Ґьорґіне.
Від Івана II простежується походження роду: Іван II 1552 † до 1595 Великий Ілошвай Кішфалуші (1. Katalin Oláh 1581 2. Орсоля Білкей вдова 1595); з 1-го László minor 1581 р.; від 2-го Миколая 1595—1528 рр. Кішфалуші, інше зображення Ілошвай ; Єлизавета (Дьєрдь Ілошвай); Георгій I 1600; Катерина 1631—1651 (1. Микола Ліпсет 2. Ференц Уйгелі); Ґабор 1637 † 1653 (Каталін Керсмаркі, вдова 1653); Сигізмунд 1628—1630 †; Borbála 1648—1650 (пізніше Золтан Фаркаш); Фрузина 1650; Мартон †; Жужанна 1687—1701 (Pál Pálóczi Horváth 1687—1701); Борбала (Іштван Сакадаті); Золтан Міхай; Золтан Фаркаш 1701; Йодок (Йожа) 1701, віце- губернатор Сабольча 1707—1711; Петро 1701; Петер 1615—1644, пристав 1624—1636, віце-губернатор 1636—1644 (Анна Ліпсі); Георг II † у 1681, обер-капітан Мункача 1659, віце-губернатор 1667—1676 (Erzsébet Kellemesi Melczer 1645—1681 †; Borbála 1652 (Niklós Nábrády 1652).
Відомі представники роду
Герб Герб роду був таким самим, як і у Ілошваїв. Відомі печатки Кішфалуші 1663 року та 1666 року.
Див. також Долгаї Ілошваї
Джерела та література 7A KISFALUSY CSALÁD LESZÁRMAZÁSA ÉS TÖRTÉNETE 1476-TÓL 1681-IG. (Két czímerrajzzal.) | Turul 1883—1950 | Kézikönyvtár Az Ilosvay család leszármazása. (Első közlemény.) | Turul 1883—1950 | Kézikönyvtár Az Ilosvay család leszármazása. (Második közlemény, kilencz rajzzal.) | Turul 1883—1950 | Kézikönyvtár
Примітки