Острогозька форте́ця — колишня фортеця, яка розташовувалася на території сучасного міста Острогозьк (Воронезька область, Російська федерація), на історичній території Слобідської України. Заснована в 1652 році, на річці Тиха Сосна.
Історія Місце для майбутньої фортеці поблизу гирла річки Острогощі було запропоновано ще в 1636 році, оскільки тут проходив Кальміуський шлях, яким відбувалися кримсько-ногайські набіги. Проте будівництво почали лише у 1652 році. Ним керував воєвода Арсеньєв Федір Юрійович, який раніше будував сусідній Ольшанськ. Будівництво розпочалося у липні та було завершено до листопада. Крім московитів з різних міст в Острогозьку поселили близько тисячі українських козаків очолюваних полковником Іваном Дзиковським. Фортеця відповідала за 20-кілометрову ділянку Білгородської смуги між Ольшанськом та Коротояком.
У 1670 році, за часів Повстання Степана Разіна, зусиллями козацького полковника Дзиковського, Острогозька фортеця була взята повстанцями на чолі з отаманом Федором Колчевим, які втопили в річці воєводу Василя Мезенцева та піддячого І. Горєлкова. Однак невдовзі в результаті змови Колчев, Дзиковський та низка інших повстанців були схоплені та страчені.
Дерев'яні стіни та вежі Острогозької фортеці припинили існування у першій половині XVIII століття. Ймовірно, вони згоріли під час великої пожежі 1709 року. Проте місто зберігало деяке військове значення аж до часів Катерини ІІ. Земляний вал був у цей період зритий у зв'язку з перебудовою міста за новим регулярним планом. Якихось слідів Острогозької фортеці не збереглося. Цегляні церкви, що стояли в колишньому Острогозькому кремлі, які замінили попередні дерев'яні, були знесені вже після Другої світової війни. В Острогозькому краєзнавчому музеї ім. І.М. Крамського експонується макет Острогозької фортеці.
Опис фортеці Острогозька фортеця у плані була неправильною трапецією. З одного боку її захищала річка Тиха Сосна, з трьох інших - рів завдовжки 692 м, глибиною і завширшки по 4,3 м. По його зовнішньому краю стояв дубовий частокіл. Фортецю оточувала острожна стіна довжиною 1033 м, на якій було дев'ять веж: Московська, Острогощенська, Коротояцька, Тороцька, Троїцька, Сосенська, Тайницька, Водяна та Меринівська. Московська, Коротоякська, Троїцька та Водяна вежі мали проїзні ворота. Найвища з веж - шестигранна проїзна Московська - піднімалася у висоту на 42 м, з неї добре проглядалися околиці. Усередині фортеці височіла Троїцька соборна церква. Крім неї у фортеці були з'їжджа хата з в'язницею, воєводський двір, пороховий льох та інші казенні будівлі. Пізніше у фортеці був П'ятницький дівочий монастир із церквами Св. Параскеви П'ятниці та Успіння Богородиці, а також звели Покровську церкву. Навколо фортеці з часом утворилися слободи, які згодом обнесли лінією довжиною 4260 м. У 1699 році їх замінили земляним валом, що упирався в береги Тихої Сосни на захід і на схід від фортеці. З західного боку насипали ще один вал для захисту слободи Нової сотні, що розрослася, завдовжки 1,6 км. На валах зрубали 32 башти. Примітки
Посилання Слобідська Україна та формування українсько-російського кордону Слобідські козацькі полки. History. Твоя електронна бібліотека
Джерела