Манді-Манді — це щорічний традиційний фестиваль, який проводить громада Асоціації родин Тугу (IKBT) у селі Тугу, Чилінсінґ, Північна Джакарта. Ця традиція відзначається як свято початку Нового року. Манді-Манді у 2019 році включено до списку нематеріальної культурної спадщини Джакарти та офіційно зареєстровано Міністерством початкової та середньої освіти Республіки Індонезія під реєстраційним номером 362/M/2019.

Етимологія та значення Хоча Манді-Манді буквально означає купання або очищення водою, у контексті цієї традиції практика купання з використанням води не застосовується. Під час традиційного фестивалю Манді-Манді головним є те, що люди «повинні любити та прощати один одного».

Традиція проведення Манді-Манді тлумачиться як момент спокутування гріхів та прощення за помилки, що скоєні у попередньому році. Вона також символізує самоочищення та чистоту серця. Всі мешканці громади збираються, щоб пробачити один одному та жити наступний рік з чистим серцем. Традиція покликана зміцнити стосунки між мешканцями села Тугу.

Історія свята Традиція очищення тісно пов'язана з португальською культурною спадщиною села Тугу. Село розташовано у одному з найстаріших християнських районів в західній частині Індонезії. Мешканці села Тугу є нащадками мардейкерів, групи вільнозвільнених людей. Мардейкери що були колишніми португальськими солдатами та військовополоненими, яких розбили голландці. У 1661 році мардійкерів було звільнено за умови, що вони перейдуть з католицизму на протестантизм. Відтоді ці мардійкери отримали той самий соціальний статус, що й представники корінної етнічної групи батавців, тож землю, яка зараз є територією села Тугу. До того, як мардейкери були звільнені, більшість з них одружилися з жінками з островів Банда і оселилися в районі Кампунг Бандан. У 1661 році, за наказом Голландської Ост-Індської компанії (VOC), 23 сім'ї португальців були переведені в Тугу.Heuken, A. (2016) Нащадки цих військовополонених тепер є змішаною етнічною групою португальців, коромандельців, бенгальців та молукканців .

Протестантська церква Тугу збудована в 1747 році та є однією з португальських реліквій, що залишилися в Кампунг-Тугу.

Вважається, що традиція Манді-Манді існує з 1930 року. Спочатку ця традиція проводилася таємно, в приміщеннях, за зачиненими дверима, оскільки існувала думка, що публічність зменшить сакральну цінність та значення. З 1990 року фестиваль став проводитися для всіх на вулицях села.

Проведення ритуалу

Манді-Манді проводиться у першу неділю року. Під час цього святкування мешканці села Тугу намазують одне одному пудрою обличчя. Обов'язково використовується лише біла пудра, на відміну від фестивалю Холі в Індії, де використовується різнокольорова пудра з натуральних інгредієнтів. Початок проведення традиційно починається з нанесення старшиною села пудри на обличчя одного з учасників. Після цього всім присутнім учасникам дозволяється наносити пудру на обличчя одне одного. Цей захід відбувається в дружній атмосфері та супроводжується звуками музики керончонг (традиційний індонезійський музичний жанр) та піснею Манді-Манді, яка була створена спеціально для цього свята.

Батаві-португальське культурне середовище Ритуал Манді-Манді об'єднує португальську культуру з культурою батаві. Мардійкерки іноді носять кебаю, тоді як музиканти керончонг носять білі традиційні сорочки з довгими рукавами в стилі батаві, поєднані з кепками та шарфами в європейському стилі. Типові кулінарні шедеври свята включають салат Гадо-гадо з арахісовою заправкою та «Бананові креветки», фірмові страви села Тугу.

Примітки

Джерела

Heuken, A. (2016) Tempat-tempat bersejarah di Jakarta. Ed. 8. Jakarta: Yay. Cipta Loka Caraka.