Лін + Лам

Lin + Lam — це нью-йоркська мистецька спільнота (колектив), заснована у 2001 році художницями Ланою Лін та Х. Лан Тхао Лам, яка відома своїми міждисциплінарними дослідницькими проєктами. Колектив зосереджується на вивченні складних тем імміграції, політичних локацій та процесів конструювання історичної пам'яті, використовуючи для цього різноманітні методи, включаючи інтерв'ю, архівні матеріали та знайдені об'єкти. Їхня співпраця успішно поєднує індивідуальний досвід учасниць у роботі з часовими медіа, інсталяціями, скульптурою, фотографією та архітектурою.

Фільм колективу Lin + Lam 2021 року під назвою «Три зниклі літери» був представлений на низці міжнародних оглядів та фестивалів. Серед них: Азійський кінофестиваль у Сан-Дієго, Непальсько-американський кінофестиваль, Кінофестиваль у місті Онион-Сіті, а також Європейський фестиваль медіа-мистецтва, що проходив у німецькому місті Оснабрюк.

Їхні роботи демонструвалися на міжнародних виставкових майданчиках та бієнале по всьому світу. Серед найвідоміших місць експозиції у Нью-Йорку — Музей сучасного мистецтва (MoMA), Новий музей, The Kitchen та Музей Квінз. На Західному узбережжі США їхні роботи виставлялися у Центрі мистецтв Єрба Буена в Сан-Франциско. Міжнародна географія виставок включає Центр мистецтв ARKO (Корейська рада мистецтв) у Сеулі, 3-тю Трієнале у Гуанчжоу (Китай) та Пусанська бієнале 2018 року.

Діяльність колективу Lin + Lam отримала значну фінансову та інституційну підтримку від низки міжнародних і національних організацій. Серед них — Канадська рада мистецтв, Рада мистецтв штату Нью-Йорк та Центр мистецтва та політики Вери Ліст. Також колектив користувався підтримкою від Інституту сучасного мистецтва KW (через їхню серію виставок) та Індійсько-китайського інституту в Новій школі, розташованій у Нью-Йорку.

Історія

Ранні колаборації (2001–2005) Лана Лін та Х. Лан Тхао Лам вперше зустрілися у 2000 році, одразу виявивши спільні інтереси у таких сферах, як політика фемінізму, постколоніалізм та критичний дискурс. Їхні кола спілкування перетиналися завдяки досвіду участі в Програмі незалежного навчання Музею Вітні: Лін була учасницею програми у 2000–2001 роках, а Лам — у 2002–2003 роках. Художниці швидко виявили, що їхній індивідуальний досвід, зокрема у сфері мистецтва рухомого зображення та інсталяцій, значною мірою перетинається і взаємно доповнює одна одну. Обидві вони також були зацікавлені у дослідженні того, як їхнє різне походження та життєвий досвід можуть стати продуктивною основою для створення спільних творів.

Починаючи з 2001 року, дует розпочав спільну роботу над розробкою дослідницьких проєктів зі змішаних медіа. Основна мета їхніх проєктів полягає у критичному аналізі того, як національні історичні наративи конструюються, інтерпретуються та опосередковуються у сучасному світі.

У 2005 році Лана Лін та Х. Лан Тхао Лам розробили спеціальну серію фотографічних диптихів для журналу *Cabinet Magazine*, супроводжуючи їх наративними текстовими елементами. Ця робота була присвячена кризі в'єтнамських біженців у Гонконгу, яка тривала з 1975 до 2000 року. У проєкті задокументовано, як колишній табір біженців «Pillar Point», розташований на Нових Територіях, був трансформований після 2000 року і перетворений на місця відпочинку для сімей.

Для цього заходу вони створили інсталяцію з елементами перформансу під назвою «Це не я» (2005). У своїй роботі художниці використали вирізані залишки портретних фотографій, які були утилізовані Департаментом поліції Тайваню після того, як обличчя з них були вирізані для офіційних посвідчень особи. Через ці зібрані фотографічні залишки — з країни, яка не має повного міжнародного визнання — робота досліджувала ідеї неідентичності та бездержавності. Пізніше інсталяція «Це не я» була перероблена та адаптована для публікації в журналі «Переосмислення марксизму», що забезпечило додатковий теоретичний контекст для безликих зображень.

У жовтні 2005 року дует представив ще один спільний проєкт під назвою «Темне м’ясо чи біле м’ясо?» (Dark Meat or White Meat?). Робота була виконана у форматі одноканальної відеоінсталяції та експонувалася у Центрі мистецтва та політики Вери Ліст, розташованому в Новій школі, Нью-Йорк. Візуальний ряд відео супроводжувався макетом лекційних конспектів, написаним на дошці.

Як Lin + Lam (з 2006 року) У 2006 році Лана Лін та Х. Лан Тхао Лам спільно представили мультимедійну інсталяцію «Невпізнаний В'єтнам» у галереї 456 у Нью-Йорку. Для створення цієї роботи вони використовували пропагандистські фільми та архівні матеріали, що зберігаються в колекції посольства Південного В'єтнаму в Бібліотеці Конгресу США. Саме з цією виставкою дует вирішив офіційно позиціонувати себе як художня команда Lin + Lam. Таку назву було обрано стратегічно: вона підкреслювала їхню індивідуальність та збереження окремих голосів у рамках співпраці, замість того, щоб об'єднувати їх в єдину, нероздільну ідентичність.

Робота над проєктом «Невпізнаний В'єтнам» (2006) ще тривала, коли Лана Лін отримала грант Фулбрайта для створення нового твору на Тайвані, який пізніше став відеоесе «Від'їзд» (2006). «Від'їзд» зосереджувався на дослідженні трьох постколоніальних міст: Тайбея, Шанхая та Ханоя. У 2009 році цей проєкт було представлено як триканальну інсталяцію у галереї Джозефа Гросса в Тусоні, штат Аризона, у рамках серії лекцій Університету Аризони під назвою «Транскультурації: культурна гібридність в американському мистецтві».

Пізніше, у 2007 році, студія Lin + Lam розробила продовження свого попереднього проєкту, створивши 16-міліметровий фільм під назвою «Невпізнаний В'єтнам № 18» (2007). Назва фільму є прямим посиланням на стрічки з номерами від 1 до 17, які були позначені як «непізнані» в колекції посольства Південного В'єтнаму в Бібліотеці Конгресу США. 30-хвилинний фільм-продовження порушує питання, що виникають після досвіду колоніалізму та імперіалізму. Він досліджує суперечливі відносини між В'єтнамом та США, ставлячи під сумнів провал американського втручання та небезпеку його можливого повторення.

У 2008 році студія Lin + Lam, отримавши спеціальне замовлення від Музею Квінзу на створення проєкту *Corona Plaza: Center of Everywhere v.2*, реалізувала ініціативу, пропонуючи безкоштовні стрижки для громади Корона, Квінз, протягом літнього періоду. Цей проєкт спирався на попередні навички Х. Лан Тхао Лам як стиліста для волосся. Художниці створили відеоролик, що документує взаємодію з громадою, під назвою «Унісекс» (2008). Цей фільм був представлений як у музеї, так і в перукарнях по всьому району. Пізніше, у 2017 році, «Унісекс» також було показано у салоні краси в Чайнатауні на Манхеттені.

У 2010 році Х. Лан Тхао Лам, прочитавши про подорожі колишніх біженців, вирішила разом із Ланою Лін відвідати свій колишній табір біженців у Малайзії. У процесі розробки мультимедійної інсталяції «Завтра я йду» (2010) Lin + Lam здійснили дві чи три поїздки на острів Бідонг. Там вони виявили руїни колишнього табору, де проживала Лам, а також ще одне місце, яке було переобладнано під парковку. Вперше роботу «Завтра я йду» було виставлено у просторі 1a в Художньому селі Скотного депо в Гонконзі, де художниці використали знайдені листівки, предмети, відео та фотографії. Пізніше інсталяцію «Завтра я йду» також було показано на Пусанській бієнале 2018 року в Південній Кореї.

У 2010 році Lin + Lam розробили веб-проєкт під назвою «Change Encounters». Відвідувачі цього ресурсу отримували доступ до архіву культурних та історичних прогностичних пристроїв за допомогою генератора випадкових чисел. Цей генератор функціонував на основі 64 гексаграм давньокитайського тексту для ворожіння «І Цзін». Проєкт «Change Encounters» був розроблений Lin + Lam як стипендіатами Центру мистецтва та політики Вери Ліст, ставши відповіддю на їхню головну тему досліджень — «Спекуляції на тему змін».

У 2017 році, під час отримання Лам стипендії Макдауелла, були розроблені нові скульптури для спільного проєкту Lin + Lam під назвою «Сакса Локунтур» (Saxa Locuntur). Ця інсталяція у змішаних техніках відтворює антикварні предмети, зібрані психологом Зигмундом Фрейдом. Частиною проєкту «Сакса Локунтур» є відеоробота «Після Енгельмана» (2017), яка досліджує сучасний стан будинку, де зараз розташований Музей Зигмунда Фрейда у Відні.

У 2020 році колектив Lin + Lam отримав замовлення від Інституту сучасного мистецтва KW на створення експериментального документального фільму «Три відсутні літери» (Three Missing Letters), який вийшов у 2021 році. Цей фільм був представлений на низці міжнародних оглядів та фестивалів, включаючи Азійський кінофестиваль у Сан-Дієго, Непальсько-американський кінофестиваль, Кінофестиваль у місті Онион-Сіті та Європейський фестиваль медіа-мистецтва в Оснабрюку, Німеччина.

Вибрані твори

«Невпізнаний В'єтнам» (2006) Комплексний проєкт «Невпізнаний В'єтнам» (2006) став першою спільною роботою, офіційно представленою під назвою Lin + Lam. Проєкт складається з мультимедійної інсталяції та 30-хвилинного фільму «Невпізнаний В'єтнам № 18» (2007).

Робота розпочалася з дослідження архіву пропагандистських фільмів та матеріалів, які зберігаються у колекції посольства Південного В'єтнаму в Бібліотеці Конгресу США. Поєднуючи використання аналогових медіа (фотографії, фільми, скульптурні конфігурації) з цифровими технологіями, інсталяція досліджує перехідний характер зміни політичного режиму. Інсталяція починається з вхідної вивіски, на якій розміщено статтю з газети *The Washington Star*, що детально описує падіння Сайгону та подальше придбання цих матеріалів Бібліотекою Конгресу.

Перший компонент інсталяції, названий «24 кадри = 1 секунда», складається з 24 кадрів кіноплівки, які фіксують кіноз’єднання (splice) — типовий перехідний момент у пропагандистських фільмах того часу. Скульптурний компонент, «Учні демократії», символізує нездатність повністю стерти минуле. Цю ж тему продовжує «Бригада прибиральників Бібліотеки Конгресу» — відеопроєкція нічної бригади прибиральників. Останній компонент є частковою імітацією традиційного бібліотечного каталогу, що вказує на неможливість повного розуміння навіть у процесах архівування.

У рамках інсталяції та фільму «Невпізнаний В'єтнам № 18» Лам застосував метод дреґу (drag) для відтворення як чоловічих, так і жіночих ролей із пропагандистських фільмів, зокрема, зігравши роль президента Нго Дінь Дьєм. Lin + Lam також запозичили та цитували популярну музику: у фільм включено виконання пісні «Bang Bang» в’єтнамською співачкою Тхань Лан французькою мовою, поряд із кавером на цю ж пісню у виконанні Шер.

«Завтра я йду» (2010) Мультимедійна інсталяція «Завтра я йду» (2010) поєднує листівки, знайдені предмети, відео та фотографії. В рамках дослідження Lin + Lam здійснили поїздки на острів Бідонг, де виявили руїни колишнього табору біженців Лам. Інсталяція досліджує концепцію повернення та туризму, створюючи листівки з фотографій, зроблених у колишніх таборах біженців у Малайзії, та надсилаючи їх назад на місце виставки у Гонконзі.

Відеоінсталяція включає пісню «Biển nhớ» у виконанні в’єтнамської співачки Хань Лі (Khánh Ly), яка дала назву роботі («Ngay mai em di» — «Завтра я йду»).

«Три відсутні літери» (2021) 25-хвилинний експериментальний документальний фільм «Три відсутні літери» (2021) переосмислює історію трьох втрачених листів із невдалого експерименту 1934 року з доставки пошти ракетою на кордоні Індії та Непалу. Фільм заснований на історії піонера індійської ракетної пошти Стівена Х. Сміта. Lin + Lam розмірковують над змістом цих листів, використовуючи оцифровані карти, архівні документи та покадрову анімацію. Фільм досліджує технології комунікації між державами та підкреслює працю листонош, які доставляють пошту через гімалайський гірський перевал Натху Ла.

Стипендії та Підтримка