Малий Карамас () — село у Волзькому районі Республіки Марій Ел, входить до складу Карамаського сільського поселення.

Географія Розташована за 5 км на південний захід від центру поселення — села Чодраял, за 60 км по автошляхах на північний схід від Волзька. Назва Карамас спочатку означала «джерело, річка, що протікає по низькому місцю».

Історія Виникнення села пов'язане зі столипінською аграрною реформою, коли кілька мешканців села Курмузаково вирішили вийти із громади. Перший будинок побудовано в 1911 році, в 1914 році затверджено план села. У 1914-1917 роках на хуторі Малі Карамаси Сотнурської волості Царевококшайського повіту проживали 33 чоловіки і 39 жінок.

Під час Громадянської війни сюди переселилося 5 російських сімей з Казані. У 1920 році в селі в 20 дворах проживало 87 осіб, з них 80 марійців, інші — росіяни. У 1927 році село входило до складу Сотнурської сільської ради Звениговського кантону. У 1929 році заснована школа. У 1933 році в селі проживало 91 особа.

У 1931 році в селі організовано сільгоспартіль «Красний уголок». Жили всі дружно, нікого в селі не розкуркулили. Тримали коней, корів, овець; в селі був склад, а також гумно та інші господарські будівлі.

У 1940 році до складу колгоспу «Червоний куточок» входило 31 подвір'я, 127 осіб, більшість — марійці. Колгосп обслуговувався Сотнурською МТС. У колгоспній стайні утримувалося 33 коні, у свинарнику — 20 свиней, на колгоспній пасіці — 12 бджолосімей, крім цього в колгоспному стаді було 13 голів великої рогатої худоби, 3 вівці, 43 птиці. Була шерстобойка; для зібраного врожаю в колгоспі були картоплесховище, стодола, критий ток.

Під час німецько-радянської війни 30 мешканців села пішли на фронт, повернулися лише 10.

У 1950—1951 навчальному році в семирічній школі навчалося марійською мовою 226 осіб із сіл Нур'ял-Карамас, Усола Карамас та з виселок Золоті Ключі і Ширканур.

У 1950-ті роки в селі були ферма великої рогатої худоби, стайня, зерносховище, гумно, пожежний сарай, молотарка, сівалка.

Електрику та радіо провели в 1963 році. Однак у 1960-ті роки село увійшло до числа неперспективних; звідси вивезли всі господарські будівлі, ферму. Працювати стало ніде, поступово люди почали виїжджати. На початку 70-х закрили школу.

У 1977 році село включило хутір Олексіївський. У 1980 році в селі Карамаської сільради Волзького району було 10 господарств, проживали 20 чоловіків, 24 жінки. У селі проходила ґрунтова дорога. Була електрика, радіо, телевізори, а телефонів не було. Жителі користувалися водою з 2 колодязів.

За даними перепису 2002 року населення - 2 особи (марійці - 100%) . У 2003 році в селі 5 порожніх будинків.

У 2010 році - 0 осіб .

Населення

Примітки

Література