Август Фрідріх Вільгельм Гаральд Нецбандт (; 3 серпня 1892, Берлін — 27 травня 1941, Атлантичний океан) — німецький офіцер, капітан-цур-зее крігсмаріне. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

Сім'я та освіта Гаральд був сином президента Сенату Вільгельма Нецбандта та його дружини Ельвіри, уродженої Фойгт. З 1899 по 1902 рік він навчався у підготовчій школі в Нойруппіні, а потім у міській гімназії в Галле. Там він склав атестат зрілості у 1912 році та 1 квітня того ж року вступив до лав Імперського флоту. Після короткої піхотної підготовки у Військово-морській академії в Мюрвіку, мічман Нецбандт був призначений на лінійний крейсер «Вікторія Луїза». З початком Першої світової війни він служив на торпедних катерах у Балтійському морі.

Імперський флот та Перша світова війна У жовтні 1914 року він брав участь в операції проти британських підводних човнів. У серпні наступного року Нецбандт, тоді лейтенант-цур-зее, брав участь у бою на Грейт-Фішер-Банк у Північному морі. Після подальших боїв у Фландрії на початку 1916 року він служив на борту торпедного катера G103 під час Ютландської битви, а в жовтні 1917 року — вахтовим офіцером в операції «Альбіон». Наприкінці війни, у листопаді 1918 року, він все ще служив вахтовим офіцером у 9-й півфлотилії торпедних катерів на борту G103 у званні оберлейтенанта-цур-зее. З березня 1919 по червень 1920 року він був розгорнутий у складі 3-ї бригади морської піхоти фон Левенфельда у Верхній Сілезії та Рурській області.

Рейхсмаріне 1 липня 1920 року його перевели до новоствореного Імперського німецького флоту. З липня 1920 по серпень 1921 року Нецбандт служив так званим «допоміжним робітником Ib» на військово-морській станції Балтійського моря. Потім він приєднався до 3-ї дивізії берегової оборони, спочатку як ад'ютант, а потім як командир роти. З 6 жовтня 1922 по 15 вересня 1924 року Нецбандт, тепер уже капітан-лейтенант, командував торпедним катером T149 у складі 1-ї флотилії. З вересня 1924 по вересень 1926 року він служив інструктором у Військово-морській артилерійській школі в Кілі-Віку, де спеціалізувався на артилерії. З цього моменту він служив виключно на важких кораблях. Після викладацького призначення Нецбандт перевівся на крейсер «Берлін» на посаду першого артилерійського офіцера.

Після осінніх маневрів та огляду флоту 14 вересня 1927 року перед президентом Паулем фон Гінденбургом він згодом піднявся на борт крейсера, який потім доставив його до Кенігсберга. 1 жовтня того ж року «Берлін» був переданий до Інспекції освіти і згодом використовувався як навчальний корабель. Це дало Нецбандту можливість взяти участь у 15-місячному кругосвітньому плаванні. Корабель вийшов з Кіля 1 грудня 1927 року, прямуючи до Східної Азії та Австралії, і повернувся до Куксгафена 7 березня 1929 року. 27 березня він зійшов на берег і був направлений до Кіля штабним офіцером Військово-морської бази Балтійського моря. 28 вересня 1932 року він обійняв посаду першого артилерійського офіцера на лінкорі «Гессен» у званні корветтен-капітана. Майже через дванадцять місяців він залишив корабель і згодом служив штабним офіцером у Командуванні флоту з 25 вересня 1933 року по 25 вересня 1935 року. У складі штабу Нецбандт допомагав планувати щорічні весняні навчання та осінні маневри, які потім проводилися під командуванням віцеадмірала Ферстера. У липні 1934 року флот відплив до Осло та Ульвіка, а в жовтні до Амстердама. У серпні наступного року Адольф Гітлер, генерали Вернер фон Бломберг і Герман Герінг, а також адмірал Еріх Редер піднялися на борт «Шлезвіг-Гольштейна», щоб спостерігати за стрільбами артилерії флоту.

У Верховному командуванні ВМС 26 вересня 1935 року його перевели до Берліна у Відділ кадрів морських офіцерів Верховного командування ВМС, де він служив до 30 вересня 1936 року. Після цього Нецбандт, отримавши звання фрегаттен-капітана, залишався у Верховному командуванні та очолював Відділ загальних справ та морських офіцерів (MPA I) до 25 листопада 1939 року.

Командир лінкора «Гнайзенау» та начальник штабу флоту 26 листопада 1939 року капітан Нецбандт змінив капітана Еріха Ферсте на посаді командира нового флагманського корабля флоту — лінкора «Гнайзенау». Він успішно керував кораблем в операціях «Нордмарк», «Везерюбунг» та «Юнона». 2 серпня 1940 року Нецбандт передав командування «Гнайзенау» капітану-цур-зее Файну. Сам він став начальником штабу Командування флоту під керівництвом нового командувача флоту, адмірала Гюнтера Лютьєнса. З 22 січня по 22 березня 1941 року він брав участь в успішній операції «Берлін» на «Гнайзенау».

Операція «Рейнюбунг» і смерть Після завершення операції Нецбандт мав намір залишити штаб ВМС. Однак адмірал Лютьєнс попросив його брати участь лише в наступній операції, оскільки він був незамінним. Всього через кілька тижнів штаб піднявся на борт нового флагманського корабля — лінкора «Бісмарк». В рамках операції «Рейнюбунг» «Бісмарк» разом із важким крейсером «Принц Ойген» 18 травня покинув Готенгафен, щоб розпочати війну проти британських поставок в Атлантиці. Нецбандт загинув 27 травня 1941 року на борту «Бісмарка», приблизно за 400 морських миль на захід від Бреста. Один з вцілілих після затоплення лінкора востаннє бачив його, як він сидів з важкими пораненнями ноги перед правим бортовим пунктом управління зенітною обороною, з цікавістю спостерігаючи за обстрілом британських лінкорів і крейсерів. Незадовго до 10-ї години ранку офіцер, ймовірно, був викинутий за борт вибуховою хвилею від гранат, що детонували поруч, разом з уламками.

Сім'я Гаральд Нецбандт був одружений двічі. У нього залишилися син і п'ять дочок.

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Сілезький Орел 2-го ступеня Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (23 лютого 1940) 1-го класу (14 квітня 1940) Німецький хрест в золоті (30 квітня 1942, посмертно) — нагороду вручив вдові Нецбандта особисто грос-адмірал Еріх Редер.

Примітки

Література Jens Grützner: Kapitän zur See Ernst Lindemann, der Bismarck-Kommandant (1894–1941). VDM Heinz Nickel, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-047-4. Jens Grützner, Der Gneisenau-Kommandant, in: SCHIFF Classic, Magazin für Schifffahrts- und Marinegeschichte e.V. der DGSM, Ausgabe 6/2016. Bundesarchiv/Militärarchiv Personalakte Harald Netzbandt Pers 6/12831. Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002