Фріц Ю́ліус Гі́нце (; 13 травня 1901, Бад-Бефензен — 26 грудня 1943, Нордкап) — німецький офіцер, капітан-цур-зее крігсмаріне. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

Сім'я та освіта Фріц Гінце був старшим сином власника млина Рудольфа Гінце та його дружини Клари, уродженої фон Кельн. Після навчання в Реальній школі в Ульцені він добровільно вступив до Імперського флоту в званні морського кадета 25 вересня 1918 року. Його першим призначенням була Військово-морська академія у Фленсбурзі-Мюрвіку, яку він відвідував до 30 листопада 1918 року. Цього дня його навчання на морського офіцера тимчасово завершилося.

Після програної війни новий флот мав складатися лише з 15 000 чоловіків, включаючи лише 1500 офіцерів. Тому було дуже невизначено, чи зможе Гінце взагалі залишитися у значно скороченому флоті. На прохання батька він розпочав навчання в банку в Люнебурзі. Коли в 1920 році з'явилася перша можливість повернутися до флоту, 19-річний юнак завершив навчання та 25 квітня того ж року вступив до 2-ї військово-морської бригади. З 31 травня по 10 вересня він служив у Північноморському навчальному дивізіоні ВМС, перш ніж відновити перерване навчання у Військово-морській академії до 14 березня 1922 року. Протягом цього часу фенріх-цур-зее Гінце провів кілька тижнів на борту мінного тральщика M90 та вітрильного навчального корабля «Ніоба» під командуванням капітан-лейтенанта графа Фелікса фон Люкнера. Після шести тижнів у Військово-морській сигнальній школі, також у Мюрвіку, Гінце був переведений на лінкор «Ганновер». 23 травня 1922 року він став свідком однієї з найтрагічніших аварій в історії німецького флоту, коли «Ганновер» зіткнувся з торпедним катером S18 під час нічних навчань, в результаті чого загинули десять чоловіків. Влітку лінкор відвідав фінські порти, потім у вересні взяв участь у перших стратегічних маневрах німецького флоту, а з 18 по 22 жовтня відвідав Стокгольм. На початку нового року Гінце провів три місяці в Морській артилерійській школі в Кілі, перш ніж прийняти командування крейсером «Аркона». На борту корабля він влітку відвідав Або у Фінляндії, а потім Карлскруну на півдні Швеції. 1 грудня його було призначено на крейсер «Амазон».

Військова кар'єра З того часу «Амазоне» належав до легких військово-морських сил Північного моря та наступного року брав участь у різних навчаннях та навчальних походах. Влітку 1924 року крейсер прибув до Буде в Норвегії. Гінце залишив свій корабель у першому кварталі 1925 року, щоб 1 квітня стати офіцером роти в 6-ї дивізії берегової оборони в Емдені, пізніше перейменованій на 6-й дивізіон морської артилерії. Оберлейтенант-цур-зее Гінце служив з 1 липня 1927 по 30 вересня 1929 року, спочатку вахтовим офіцером, потім командиром 3-ї півфлотилії торпедних катерів. Після цього він три роки пропрацював помічником в Інспекції торпед і мін та в Командуванні мінних випробувань і підготовки, обидва місця служби в Кілі. Потім Гінце 2 роки служив офіцером-торпедистом на легкому крейсері «Кельн». 8 грудня 1932 року корабель вийшов з Вільгельмсгафена у закордонну подорож. Він пройшов через Біскайську затоку в Середземне море аж до Єгипту. Звідти він продовжив шлях до Індії, Голландської Ост-Індії, Австралії, південної частини Тихого океану та Східної Азії. Через Цінтао в Китаї він увійшов в Індійський океан, а потім повернувся додому через Суецький канал 12 грудня 1933 року. У 1934 році капітан-лейтенант Гінце залишив корабель і згодом служив командиром роти у 2-й, а пізніше в 3-й військово-морській навчальній дивізії Балтійського моря до 24 вересня 1936 року. Потім він служив офіцером у Випробувальному командуванні військово-морської оборони в Кілі до 30 червня 1938 року. 1 липня 1937 року корветтен-капітан Гінце було переведено на легкий крейсер «Емден» на посаду штурманського офіцера. Наприкінці місяця корабель вийшов з Вільгельмсгафена, прямуючи до норвезьких вод. Звідти він відплив до Рейк'явіка в Ісландії, на Азорські острови та через Атлантику до Бермудських островів. Через Судетську кризу кораблю було наказано передчасно повернутися до Німеччини. 10 жовтня 1938 року крейсер знову покинув рідний край, цього разу прямуючи до Середземного та Чорного морів. Потім корабель проплив через Родос і Віго назад до Вільгельмсгафена, куди прибув 16 грудня. Наступного року, з 29 березня по 15 квітня, Гінце був призначений на службу з охорони рибальства на кораблі «Емден». Під час цього розгортання корабель знову зайшов до Рейк'явіка. Відразу після повернення додому корветтен-капітан залишив корабель, щоб стати першим штурманом на борту нового важкого крейсера «Адмірал Гіппер». Після введення в експлуатацію та звичайних ходових випробувань крейсер відвідав Швецію та Естонію в липні.

Потім, з 29 березня по 15 квітня, Гінце був призначений на «Емден» для служби з охорони рибальства.

Під час Другої світової війни В середині лютого 1940 року Гінце брав участь у невдалому наступі проти конвойного руху між Англією та Скандинавією. На борту крейсера він брав участь в операціях «Везерюбунг» та «Юнона», а потім у кількох менш значних діях. Після відмови двигуна корабель вирушив до Гамбурга на капітальний ремонт наприкінці вересня 1940 року. Після успішного ремонту та подальших бойових навчань у Балтійському морі «Адмірал Гіппер» у листопаді залишив дім, щоб проводити торговельні рейди в Атлантиці. Під час двох успішних патрулювань було потоплено кілька ворожих торгових суден. 28 березня 1941 року крейсер повернувся до Кіля. Після чергового капітального ремонту та звичайних ходових випробувань і навчальних походів корабель перейшов до Тронгейма у березні 1942 року. На початку липня «Адмірал Гіппер» брав участь у великому флотському рейді проти англо-американського конвою PQ 17. 26 липня того ж року Гінце залишив крейсер, щоб взяти на себе командування торпедним відділом на торпедному випробувальному полігоні в Екернферде.

Командир лінкора «Шарнгорст» та смерть 18 жовтня 1943 року Гінце прийняв командування лінкором «Шарнгорст» від капітана-цур-зее Фрідріха Гюффмаєра. 26 грудня 1943 року корабель був атакований переважаючими британськими військово-морськими силами під час атаки на арктичний конвой JW 55B і був потоплений артилерійським та торпедним вогнем увечері. Під час попередніх боїв «Шарнгорст» отримав щонайменше 13 влучань від лінкора «Герцог Йоркський» з його 35ю6-см гарматою та приблизно 14-15 влучань торпед від легших суден. Через погану видимість німецький лінкор зміг завдати лише кількох артилерійських влучань по ворожих кораблях. Капітан-цур-зее Гінце, спеціаліст з торпед, наказав застосувати торпеди проти окремих цілей, але жодних влучань не було досягнуто. Потім він віддав наказ залишити корабель. Контрадмірал Еріх Бей та капітан-цур-зее Гінце були останніми, хто покинув командний пункт корабля. Потім Гінце через мегафон віддав наказ своєму екіпажу, який зібрався на верхній палубі, висадитися. Зрештою, він помер у Північній Атлантиці, залишивши корабель.

На лісовому цвинтарі Медінгена є меморіальний камінь з написом: «Капітан-цур-зее Фріц Гінце, народжений 13 травня 1901 року, загинув у морі 26 грудня 1943 року, беручи участь у бойових діях у Північному Льодовитому океані як командир лінкора „Шарнгорст“ разом зі своїм екіпажем».

Звання

Лейтенант-цур-зее (1 квітня 1923) Оберлейтенант-цур-зее (1 липня 1925) Капітан-лейтенант (1 квітня 1933) Корветтен-капітан (1 березня 1937) Фрегаттен-капітан (1 липня 1940) Капітан-цур-зее (1 вересня 1942)

Нагороди Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Німецький хрест в золоті (21 листопада 1942)

Література Jens Grützner, Kapitän zur See Ernst Lindemann — der Bismarck-Kommandant, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-047-4, Seite 217—223 Jens Grützner, Tod in einer Polarnacht, in: SCHIFF Classic, Magazin für Schifffahrts- und Marinegeschichte e.V. der DGSM, Ausgabe 1/2018, Seite 72–76 Personalakte Fritz Hintze, Deutsche Dienststelle (WASt) Berlin