Відносини Туреччини та Української РСР — дипломатичні відносини між Турецькою Республікою і Українською Радянською Соціалістичною Республікою, яка була другою за величиною республікою в складі СРСР.

Історія

Період до утворення УРСР Зв'язки між країнами почали формуватися ще до Першої світової війни, коли в 1914 році у Стамбулі відкрилася філія Союзу визволення України. Після проголошення незалежності Української Народної Республіки 25 січня 1918 року, Османська імперія стала однією з перших держав, що офіційно визнали її суверенітет.

Послом Туреччини у Харкові був призначений Ахмет Мухтар-бей, а консулом у Києві — Ахмет Феріт Тек. Першим повноважним послом України в Стамбулі став М. Суковкін, якого згодом змінив Олександр Лотоцький (1919—1920). Лотоцький особисто зустрічався з Мустафою Кемалем Ататюрком.

9 лютого 1918 року між Османською імперією та Україною було підписано мирний договір у Бересті, який закріплював визнання незалежності України. Також укладалися угоди про обмін полоненими та торговельні договори.

Період після утворення УРСР На початку 1920-х років УРСР мала право на ведення самостійної зовнішньої політики. Встановленню тісних відносин сприяв загальний курс на зближення між кемалістським урядом Анкари та радянськими республіками (Московський та Карський договори 1921 року).

У грудні 1921 року до Анкари прибула делегація на чолі з членом ЦК КП(б)У Михайлом Фрунзе.

2 січня 1922 року в Анкарі було підписано Договір про дружбу і братерство між Туреччиною та УРСР. Від імені Туреччини його підписав міністр закордонних справ Юсуф Кемаль-бей, від імені УРСР — Фрунзе. Договір передбачав взаємне визнання, врегулювання статусу Чорного моря і проток, а також розвиток торгівлі.

Погіршення відносин Після Другої світової війни відносини значно охололи через територіальні претензії СРСР до Туреччини та вимоги щодо контролю над чорноморськими протоками. Це призвело до зближення Туреччини із Заходом, прийняття «доктрини Трумена» та вступу країни до НАТО у 1952 році. Протягом Холодної війни контакти між Туреччиною та УРСР були обмеженими.

Відновлення співпраці та сучасність

Потепління відносин почалося у 1980-х роках завдяки ініціативам Тургута Озала щодо розвитку торгівлі та політиці гласності Михайла Горбачова.

13 березня 1991 року УРСР та Туреччина підписали Декларацію про розвиток дружніх відносин та співробітництва на основі принципів ООН і ОБСЄ. Сторони домовилися активізувати торгівлю, взаємодію в агропромисловому комплексі та телекомунікаціях, а також спільно дбати про екологічну безпеку Чорного моря. Україна підтримала турецьку ініціативу щодо створення Чорноморської зони економічного співробітництва та задекларувала намір тісно співпрацювати з Туреччиною в міжнародних організаціях.

Після розпаду СРСР Туреччина однією з перших визнала незалежність сучасної України (16 грудня 1991 року). У 1993 році було підписано Договір про дружбу і співробітництво, що заклав основу сучасних двосторонніх відносин.

Цікаві факти

На монументі «Республіка» на площі Таксім у Стамбулі (відкритий у 1928 році) серед соратників Ататюрка зображені радянські діячі Михайло Фрунзе та Климент Ворошилов. Це було зроблено за розпорядженням Ататюрка на знак вдячності за військову та матеріальну допомогу, надану Радянським Союзом під час війни за незалежність Туреччини.

Див. також

Українсько-турецькі відносини

Примітки