Нейтринні експерименти в шахті Колар проходили в у штаті Карнатака в Індії починаючи від 1960 року й завершилися із закриттям шахти 1992 року.
Перші експерименти Перші експерименти в шахті Колар були пов'язані з вивченням мюонів у космічних променях. Шахту Колар обрали тому, що її глибина дозволяли вивчати мюони в кращих умовах, ніж це було можливо за допомогою магнітних спектрометрів на рівні моря. Шахта Колар також дозволила вченим вивчати енергетичний спектр та кутовий розподіи мюонів навіть за дуже високих енергій. Перші експерименти з вимірювання зміни потоку мюонів з глибиною провів у 1950-х роках. За ними послідували експерименти 1961 року, проведені С. Міяке, В. С. Нарасімхамом та П. В. Раманамурті, — науковим тріо, яке іноді скорочено називають MNR. Ці дослідження спонсорував Інститут фундаментальних досліджень Тата. Протягом 1984 року Наба Кумар Мондал з Інституту фундаментальних досліджень Тата та професор Іто з з Японія провели експериментальні дослідження розпаду протона та опосередковано спостерігали розсіювання мюонів. Муралі та Баласубраманіям недовго допомагали Мондалу та Іто як наукові асистенти.
Пошук нейтрино Експерименти, пов'язані з нейтрино, розпочали в шахті Колар 1964 року. Головною метою було виявлення атмосферних нейтрино, утворених в результаті розпаду високоенергетичних піонів та мюонів, народжених в атмосфері під впливом космічних променів. Експерименти проводили групи з Інституту фундаментальних досліджень Тата, Університету Дарема та Університету Осаки (та звана «колаборація Бомбей — Осака — Дарем») з використанням як детектора тригера зі сцинтиляційними лічильниками та неоновими спалаховими трубками (). Сім детекторів були розгорнуті на глибині 2,3 км у шахтах Гіткоут та Чемпіон-Ріфс, які належать до шахт Колар. Експеримент, в якому використовували залізний калориметр, виявив перші атмосферні нейтрино приблизно в той самий час (у 1965 році), коли аналогічне відкриття відбулося на (експеримент ERPM) у Південній Африці. Південноафриканський експеримент, розпочався 1965 року, проходив на глибині 3200 метрів під землею та керувався групами з Технологічного інституту Кейса, Каліфорнійського університету в Ірвайні та Вітватерсрандського університету. Роботу очолював Фредерік Райнес, а використовуваний рідинний сцинтиляційний детектор називали «детектор Кейс — Вітватерсранд — Ірвайн» ().
Хоча група і шахті Колар виявила кандидатів у нейтрино на два місяці пізніше, ніж CWI Райнеса, їм надали офіційний пріоритет першого відкриття атмосферних нейтрино завдяки публікації результату двома тижнями раніше.
Події Колар Деякі експериментальні спостереження, звані подіями Колар (), ще потребують пояснення. Вони свідчать про існування масивних (>3 ГеВ) частинок з довгим часом життя (10−9 с). Також спостерігається розпад цих масивних частинок на 2–3 частинки . Припускають, що вони можуть бути результатом взаємодії нейтрино або розпаду темної матерії.
Примітки
Посилання
Шахта Колар на INSPIRE-HEP