Пекінський планетарій або Пекинський астрономічний музей () — планетарій у Пекіні, виставковий астрономічний музей та центр популяризації науки, фінансований . Розташований у районі . Планетарію підпорядкована Стара Пекінська обсерваторія.

Відкрився 1957 року, ставши першим великим планетарієм в Азії. Проєктор фірми Carl Zeiss НДР передала Китаю в рахунок погашення вартості репарацій. 1976 року його замінили на перший проєктор китайської розробки. 2004 року відкрився новий корпус планетарію, а 2008 року проєктор замінили на найсучасніший на той час оптичний планетарій Zeiss 9.

Планетарій містить купольний зал для зоряних шоу, кінозали, навчальні аудиторії, громадську обсерваторію, експозицію на космічну тематику.

Історія

Задум Ще до утворення Китайської Народної Республіки Лі Юань мріяв створити в Китаї планетарій. Після утворення КНР він неодноразово закликав до цього та підготував багато матеріалів. У той час заступник мера Пекіна з питань освіти під час візиту до НДР відвідав демонстрацію планетарію та подумав, що в Пекіні також слід створити подібний заклад. Після цього Лі Юань взяв на себе підготовчі роботи і зрештою домігся початку будівництва Пекінського планетарію.

Завод Carl Zeiss в НДР відновив виробництво планетаріїв після закінчення Другої світової війни. У той час НДР мала борг перед КНР (фактично воєнні репарації за Першу та Другу світові війни). Через посла КНР в НДР Китай запропонував побудувати планетарій, списавши за це частину боргу. 1951 року завод Carl Zeiss надіслав в Китай модель апарату. Це був другий планетарій, виготовлений у світі після Другої світової війни (перший НДР передала СРСР).

Щодо назви першого в Китаї планетарію, де демонстрували небесні явища, виникли суперечки. Тоді у внутрішніх матеріалах його називали «псевдопланетарій» або «зал небесних явищ». Проте (перший директор Пекінського планетарію) наполягав на назві «астрономічний музей», вважаючи, що однієї демонстрації неба в планетарії недостатньо: потрібні також виставки, науково-популярні лекції, спостереження за небом. За його задумом музей мав стати всеосяжною астрономічною школою. Чень прагнув, щоб перший астрономічний науково-популярний заклад Китаю не лише демонстрував небесні явища, а й виховував астрономів-аматорів, публікував популярні астрономічні видання та проводив наукові дослідження. В інших країнах на той час були лише демонстраційні планетарії, а комплексних закладів, подібних до задуманого Ченем, не існувало. Зрештою, , віце-президент Китайської академії наук, ухвалив назвати заклад «астрономічним музеєм».

Перший проєкт музею передбачав його розташування в парку Храму Неба, прямо навпроти продовження вулиці Ванфуцзін, але його відхилили. Другий проєкт пропонував розміщення планетарію на пекінській , але він теж був відхилений. Третя пропозиція полягала в тому, щоб створити трикутну ділянку землі по діагоналі навпроти задньої брами парку Бейхай, але і її відхилили. Зрештою, для місця було обрано ділянку землі на південній стороні , навпроти Пекінського зоопарку. Це місце було зручним, оскільки сусідній зоопарк приваблював багато відвідувачів, а також розташування відповідало логіці розташування навпроти зоопарку. Крім того, музей міг контекстуально взаємодіяти з радянським виставковим павільйоном (нині ) на схід від зоопарку.

Будівництво У вересні 1954 року схвалила «План будівництва Пекінського планетарію», розроблений Китайською академією наук. Восени 1955 року за допомогою фахівців з НДР почалося будівництво. Вранці 29 вересня 1957 року Пекінський планетарій відкрився. На церемонії відкриття були присутні понад 600 осіб, зокрема тодішній віцепрем'єр Чень Ї, міністр пропаганди , віце-президент Китайської академії наук та астроном . На церемонії відкриття виступили такі лідери, як віцемер Пекіна . Музей включав планетарій, виставковий зал, лекційний зал, невеликі обсерваторію та метеорологічну станцію. Пекінський планетарій став першим великим планетарієм в Азії. Під управління музею також передали Стару Пекінську обсерваторію.

Від 1958 року КНР почала самостійно розробляти планетарії. Цю роботу доручили Пекінському технологічному інституту, Пекінському заводу оптичних приладів, Заводу радіоконтрольного обладнання та Пекінському астрономічному музею. 22 грудня 1976 року апарат планетарій німецької фірми Carl Zeiss у Пекінському планетарії замінили на перший у КНР великий апарат планетарій вітчизняної розробки. Цей апарат використовували до 5 листопада 2007 року, а потім перенесли до виставкової зали на другому підвальному поверсі нового музею для постійного зберігання та експонування.

Під час Культурної революції рельєфи чотирьох тварин (Синій Дракон, Білий Тигр, Червоний Фенікс, Чорна Черепаха) над входом до планетарію знищили та замінили написом «Служити народові». Після закінчення революції рельєфи відновили у первісному вигляді. При створенні музею над центральним круглим басейном у холі розмістили маятник Фуко та п'ять купольних живописів за мотивами китайської міфології, виконані художниками У Чжоженом, Чжоу Лінчжао та іншими. Центр стелі прикласили золотими зорями, згрупованими у 28 сузір'їв. Зовнішня частина куполу була прикрашена рельєфами 12 знаків Зодіаку. Під час Культурної революції ця композиція була знищена, і протягом 40 років купол залишався білим. Лише під час реконструкції музею 2006—2008 років купольний живопис відновили.

Нова будівля

У 2001 році на південь від старого корпусу розпочалося будівництво нового корпусу Пекінського астрономічного музею. Цей проєкт став одним із 60 великих проєктів у Пекіні. 12 грудня 2004 року новий корпус завершили й офіційно відкрили для відвідувачів. Відтоді Пекінський астрономічний музей складається з нового корпусу, старого корпусу, Старої Пекінської обсерваторії та низки позамузейних майданчиків науково-популярної освіти. Головна будівля нового корпусу має 5 надземних і 2 підземні поверхи, а площа будівлі становить 21594 м². Проєкт виконали американське архітектурне бюро Nonchi Wang Architects та Китайський інститут проєктування будівель космічної галузі. Скляні фасади виготовила компанія Shenzhen Sanxin Special Glass Technology. Китайсько-американський архітектор Нонґ-цзи Ван отримав за цей проєкт будівлі почесну нагороду за дизайн від Лос-Анджелеського відділення Американського інституту архітекторів.

30 липня 2007 року Центр малих планет назвав на честь планетарію астероїд . 28 вересня 2007 року на святкуванні 50-річчя музею Се Суйцзянь з Національних астрономічних обсерваторій Китаю оголосив це рішення й урочисто передав директору музею Чжу Цзіню сертифікат про найменування.

У листопаді 2006 року розпочали реконструкцію старого корпусу. 11 липня 2008 року оновлений корпус знову відкрився для публіки. Після цієї реконструкції старій будівлі повернули її первісний вигляд з металевим куполом діаметром 23 м, а старий китайський проєктор 1970-х років замінили на дві сучасні системи — оптичну й цифрову. Оптичний планетарій був виготовлений німецькою компанією Carl Zeiss, це був найсучасніший на той час оптичний планетарій Zeiss 9. Цифрова система складалася з шести цифрових проєкторів Sony із повнокупольним зображенням 7800×7800 пікселів (40 млн пікселів), що робило її найвищою за роздільною здатністю у світі на той момент. Також було встановлено чотири додаткові лазерні проєктори, звукову систему об'ємного звучання та інше обладнання. Після реконструкції кількість місць у залі планетарії скоротилася з 600 до 400. Першим шоу, яке було проведено, стала повномасштабна програма цифрового планетарію «Нескінченний експрес». Першим показом став повнокупольний цифровий фільм «Нескінченний експрес». З 11 липня 2008 року для публіки відкрилися інтерактивні виставки «Гра з зоряним небом» та «Олімпійські зірки». Перед Олімпійськими іграми 2008 року в Пекіні у старому планетарії також показували перший у Китаї цифровий серіал-планетарій «Космічний клуб юних детективів», який став першою роботою, створеною цифровою студією Пекінського планетарію.

Тимчасове зниження рейтингу 15 січня 2013 року Державне управління культурної спадщини опублікувало «Результати щорічної оцінки діяльності національних музеїв першої категорії за 2011 рік». Пекінський планетарій та ще 3 музеї через невідповідність критеріям були позбавлені статусу музеїв першої категорії. Після повторної оцінки 14 травня того ж року їх офіційно перевели в список національних музеїв другої категорії. Це був перший випадок зниження рейтингу музею з моменту запровадження щорічної системи оцінки музеїв у 2008 році. У 2017 році Пекінський астрономічний музей знову отримав статус музею першої категорії. 18 травня 2017 року, у Міжнародний день музеїв, він отримав відповідний сертифікат на урочистій церемонії у Столичному музеї.

Місце Пекінський астрономічний музей складається з двох корпусів — корпусу A (старого) та корпусу B (нового). Основний акцент у музеї робиться на видовищних демонстраціях у спеціальних залах, де за допомогою купольного екрану та мультимедійних технологій показують фільми й науково-популярні програми з астрономії. Тут також є обсерваторія для відвідувачів, де вони можуть спостерігати за астрономічними явищами, та виставкові зали, що демонструють походження та розвиток Всесвіту.

У корпусі A розташовані виставкові зали, кінолекторій, загальна обсерваторія й зал планетарію. У виставкових залах представлено розвиток Всесвіту, історію винайдення компаса та інші теми, тут також регулярно проводять тимчасові виставки. Громадська обсерваторія має як наукове, так і освітнє призначення. Відвідувачі можуть спостерігати за небесними об'єктами через телескопи. Зал планетарію є центральною частиною корпусу A: усередині розташовано купол діаметром 23,5 м, на якому на якому за допомогою сучасного обладнання зображують близько 9000 видимих неозброєним оком зір. Однією з найпопулярніших програм є «Музика зоряного неба» — поєднання музики та демонстрації зоряного купола.

Корпус B має три театри: космічний театр, 3D-театр і 4D-театр, а також виставкові зали — зал Сонця, громадську обсерваторію й аудиторії для навчання. На рівні B1 розташовано колекцію метеоритів. У залі Сонця можна спостерігати змодельовану активність на поверхні зорі. 3D-театр розташований на рівні B1, а 4D-театр і космічний театр — на другому поверсі. 4D-театр використовує спеціальні ефекти для додавання реалізму, такі як водяний туман чи повітряні струмені.

Директори

(29 вересня 1957 року — ?) (? — серпень 1987) Сюй Мінгуй (серпень 1987 — вересень 1990) Цуй Чженьхуа (вересень 1990 — лютий 1996) Цуй Шичжу (лютий 1996 — вересень 2002) (вересень 2002 — серпень 2019) Ван Сяофен (від серпня 2019)

Примітки

Посилання