Видобуток та рекультивація сміттєзвалищ (, LFMR) — це процес видобутку та перероблення твердих відходів, які раніше були поховані на сміттєзвалищі.Landfill Mining Landfill Mining, Preserving Resources through Integrated Sustainable Management of Waste, Technical Brief from the World Resource Foundation
Мета процесу — зменшення обсягів відходів, що знаходяться на закритому сміттєзвалищі, або тимчасове вилучення небезпечних матеріалів, щоб можна було вжити захисних заходів перед повторним розміщенням відходів на сміттєзвалищі. Під час цього процесу видобуваються цінні матеріали, що підлягають вторинному переробленню та звільняється простір на сміттєзвалищі. Аерація ґрунту сміттєзвалища є другорядною перевагою з погляду його майбутнього використання. Горюча фракція використовується для виробництва електроенергії. Ззовні процес видобутку відходів на сміттєзвалищі має вигляд послідовної роботи машин для обробки відходів, розміщених у функціональній конвеєрній системі. Принцип їхньої роботи полягає у видобутку, просіюванні та сортуванні матеріалу звалища.
На сміттєзвалищі Хірія, яке експлуатується адміністрацією регіону Дан, поблизу міста Тель-Авів, Ізраїль, ця концепція видобутку була запроваджена ще у 1953 році.
У відходах містяться багато цінних ресурсів, найважливішими з яких є метали, такі як алюмінієві банки та брухт. Концентрація алюмінію на багатьох звалищах вища, ніж концентрація алюмінію в бокситі, з якого цей метал добувають..
Практичне застосування Видобуток відходів також можливий у країнах, де відсутня територія для нових сміттєзвалищ. У цьому випадку простір звалища можна рекультивувати шляхом видобутку біорозкладних відходів та інших матеріалів, а потім повторно заповнити відходами, які потребують утилізації.
Видобуток відходів на будівельних звалищах є найпростішою формою «ландфіл майнінгу» (видобутку відходів на звалищах). Будівельні звалища у Сполучених Штатах містять три основні компоненти: деревину, брухт та гіпс (гіпсокартон), а також незначну кількість інших будівельних матеріалів. Зібрана деревина використовується як паливо на електростанціях, що спалюють вугілля або , а брухт — переробляється повторно. Європейські звалища, як правило, містять багато цегли, черепиці та бетону, що залишаються після знесених будівель.
Розробка відходів на муніципальних звалищах є більш складною і базується на оцінці вмісту звалища. Старі звалища у США, побудовані до 1994 року, часто були закриті, тому їхні відходи, корисні для утилізації, були засипані. Однак це також створювало підвищений ризик контакту з токсичними відходами та фільтратами, оскільки звалище не встигало повністю переробляло відходи, що там накопичилися. Видобуток відходів на біореакторних звалищах та належним чином стабілізованих сучасних санітарних звалищах має свої переваги. Біорозкладні відходи легше просіювати, залишаючи небіорозкладні матеріали доступними для вилучення. Якість цих матеріалів для перероблення та повторного використання не така висока, як у матеріалів, що піддаються первинному перероблюванні; однак це не стосується таких матеріалів, як алюміній та сталь.
Видобуток корисних відходів на звалищах є найбільш корисним методом рекультивації небезпечних звалищ. Звалища, які були створені до того, як була впроваджена технологія укладання покриття, часто пропускають неперероблений фільтрат у підземні води. Це створює екологічну небезпеку і є юридичним ризиком.
Методи Етапи процесу видобутку здійснюються за допомогою різних гірничих машин. Залежно від складності процесу може застосовуватися більша або менша кількість машин. Обладнання легко транспортується вантажівками з одного об'єкта на інший і монтується на причепах.
Екскаватор або фронтальний навантажувач розкриває відходи, що знаходяться на звалищі, та подає їх на конвеєрній стрічці, по якій ті транспортуються до сортувального обладнання. Для сортування матеріалів за розміром використовується грохот барабанний (тромель). Спочатку великий грохот барабанний відокремлює такі матеріали, як побутова техніка та тканини. Потім менший грохот барабанний пропускає біологічно розкладену частину ґрунту, залишаючи на ситі небіологічно розкладні матеріали, придатні для перероблення і подальшого збору. Електромагніт використовується для видалення залізних матеріалів із маси відходів, коли вона проходить по конвеєрній стрічці, а фронтальний навантажувач використовується для переміщення відсортованих матеріалів на вантажівки для подальшого перероблення.
Розпилювачі для контролю запаху — це колісні трактори з кабіною та рухомим розпилювальним кронштейном, встановленим на обертовій платформі. Великий резервуар, розташований позаду кабіни, містить нейтралізувальні речовини (зазвичай у рідкому вигляді) для зменшення запаху відкритих відходів.
Залежно від рівня вилучення ресурсів, матеріал може бути пропущеним через повітряний класифікатор, який відокремлює легкі органічні речовини від важких. Потім окремі потоки завантажуються на вантажівки для подальшого перероблення або продажу. Подальше ручне перероблення може здійснюватися на місці, якщо переробні потужності знаходяться занадто далеко, щоб виправдати транспортні витрати.
Примітки