Анатолій Аркадійович Оводенко (15 березня 1947 — 6 грудня 2025) ― радянський та російський інженер та педагог. Доктор технічних наук, професор. Ректор Санкт-Петербурзького державного університету аерокосмічного приладобудування (Спб ДУАП) у 1999—2014 роках. Пізніше він став його президентом.

Біографія Народився 15 березня 1947 року в сім'ї студентів Ленінградського інституту авіаційного приладобудування (нині — ДУАП). У 1964 році, після закінчення школи із золотою медаллю, пішов шляхом своїх батьків і вступив до ЛІАПу. У 1970 році закінчив інститут за спеціальністю «радіотехніка», залишився там же в аспірантурі і продовжив наукову діяльність. В 1974 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата технічних наук, а в 1987 році — доктора технічних наук. Доцент (1979), професор (1988). Декан факультету цільової інтенсивної підготовки фахівців з 1984 року, з 1997 року — перший проректор, у червні 1999 року обраний ректором університету.

У 1994 році закінчив курс школи менеджменту Мюнхенського університету.

Займався розробкою робастних чутливих елементів і бортових систем управління об'єктами, що рухаються, в умовах впливу перешкод. З цієї тематики ним опубліковано 4 монографії, понад 100 наукових статей, 14 підручників та навчальних посібників, отримано 88 свідоцтв на винаходи.

У 2012 році названий найбагатшим ректором Росії: його офіційний річний дохід становив 71 млн рублів. У листопаді 2013 року знайдено мертвим його сина — Максима Анатолійовича Оводенко, який був бізнесменом, заступником декана директора Інституту міжнародних освітніх програм ДУАП, викладачем кафедри державного права та практикуючим юристом.

Дійсний член Міжнародної академії наук вищої школи, Медико-технічної академії, Міжнародної академії інформаційних процесів, Міжнародної академії інформатизації, Академії менеджменту науки та освіти; член Науково-методичної ради Міністерства освіти РФ; науковий редактор періодичного бюлетеня «Новости МИПО» (ЮНЕСКО).

Помер 6 грудня 2025 року у віці 78 років.

Нагороди Заслужений діяч науки Російської Федерації (1999), Орден Пошани (2003), Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2008), Орден Олександра Невського (2014) , Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (2024) , Премія Президента Російської Федерації в галузі освіти (за 2003 рік) , Премія Уряду Російської Федерації в галузі науки і техніки (20 лютого 2014 року) — за розробку та впровадження нових інтелектуальних технологій просторово-часового управління динамікою складних технічних систем в умовах невизначеності та конфліктної інформаційної обстановки Премія імені О. М. Крилова Уряду Санкт-Петербурга (2010).

Примітки