«Бориспольські вісті» (до 1942 року — «Українське життя») — газета, що виходила двічі на тиждень у 1941–1943 роках в окупованому німецькими військами Борисполі та поширювала німецьку пропаганду.

Історія Періодичне видання під назвою «Українське життя» було засновано у 1941 році у селищі міського типу Борисполі (нині — місто) під час німецької окупації регіону. Газету видавали українською мовою двічі на тиждень; загалом вийшло не менше ніж 112 чисел, хоча до нашого часу збереглася менша кількість.

У 1942 році назву видання змінено на «Бориспольські вісті». Після зміни назви газета продовжила виходити до 1943 року, коли її діяльність було припинено.

Зміст Газета виходила друком два рази на тиждень. Усього у 1941–1943 роках під обома назвами було випущено щонайменше 62 збережених випуски, тоді як загальна кількість надрукованих номерів, за оцінками, була більшою.

На її шпальтах публікували новини Бориспільського району, офіційні оголошення, накази та розпорядження місцевої влади. Значна частина матеріалів стосувалася господарського життя, зокрема роботи машинно-тракторних станцій, ліквідації колгоспів, передачі землі у приватну власність. Окремі публікації стосувалися запровадження дворічної трудової повинності для української молоді.

Пропаганда Редакційна політика видання була спрямована на підтримку окупаційної влади. Центральне місце в газеті займали матеріали під рубриками на кшталт «Головна квартира Фюрера» та «Звідомлення Верховного Командування Збройних Сил», у яких висвітлювалися фронтові події та створювався образ «неминучої перемоги» Третього Райху. Публікували інформацію про «значні втрати противника», «успіхи японських військ» та міжнародну підтримку Німеччини.

У перших числах «Українського життя» редакція займала державницькі позиції, намагаючись подати німецьку окупацію як можливість для відродження української державності. У статті «Історична місія німецького народу» робився контраст між «негативним» ставленням радянської влади до українців та «прихильним» — з боку німецької адміністрації, стверджувалося, що українці самі «повинні взятися за відбудову свого життя, своєї державності». Нову владу позиціювали як таку, що нібито сприяє вирішенню релігійних, мовних та освітніх питань.

Однак згодом акценти змінилися: газета дедалі більше наголошувала на обов’язковості праці для українців та необхідності дисципліни. У 1943 році, коли становище Німеччини на фронті помітно погіршувалося, пропагандистські матеріали продовжували створювати враження успішного наступу та підкреслювали «антинародний характер» радянської влади як виправдання війни проти СРСР.

Також у виданні з’являлися публікації про видатних українських та європейських діячів, що формували потрібний окупаційній адміністрації культурно-історичний контекст.

Література