Завод азотних добрив та метанолу в Когінасі – колишній виробничий майданчик на італійському острові Сардинія.
У середині 1920-х років на півночі Сардинії звели велику гідроелектростанцію Когінас, частину продукції якої вирішили використати для виробництва аміаку. Проєкт реалізували через компанію Società Sarda Ammonia e Prodotti Nitrici, засновником якої виступив хімічний концерн компанія Montecatini, що ще до завершення будівництва продав її електроенергетичній Società Elettrica Sarda.
Завод почав роботу в 1927 році. Поряд з машинним залом ГЕС розмістили електролізери, що піддавали електролізу воду з отриманням водню. Останній далі транспортували по трубопроводу завдовжки 14 кілометрів на майданчик хімічного заводу в Оскірі, де реакцією з вилученим із повітря азотом отримували аміак. Кінцевим продуктом було азотне добриво – сульфат амонію, який отримували реакцією аміаку та сульфатної кислоти (останню продукували тут же на основі спалювання піритів). Потужність заводу становила біля 3,9 тисячі тонн аміаку на рік.
Також завод продукував певні обсяги нітратної кислоти. Особливістю цього виробництва було те, що воно все ще використовувало обробку чилійської селітри (нітрату натрію) сульфатною кислотою, тоді як у світі почав пошиюбватись процес отримання нітратної кислоти з аміаку.
В 1929-му на майданчику заводу запустили виробництво метанолу (разом із заводом метанолу у Терні вони були першими виробництвами такого типу в історії Італії). Проєкт реалізували через компанію Societa Metanolo e Derevati al Coghinas. Технологічний процес передбачав отримання синтез-газу (моноксид вуглецю, водень) методом газифікації, якій піддавали спершу деревне вугілля, а з 1932 року напівкокс місцевого сардинського заводу. Кисень для газифікації надходив з електролізного виробництва (так само, як і частина водню). В 1931 році виробництво метанолу досягнуло 800 тонн.
Оскільки метанол був важливим компонентом для отримання вибухівки пентаеритрит, в 1943-му по заводу нанесла удар американська авіація. Ємності для аміаку отримали пошкодження, проте в цей час завод проходив технічне обслуговування і резервуари були заповнені водою.
В 1950-х роках у Італії почався розвиток більш економічно ефективних виробництв аміаку на основі природного газу і в 1957-му завод у Когінасі закрили.Giulio Natta L’Industria dell’alcool metilico e della formaldeide
Примітки