Пас Маркес-Бенітес (; 3 березня 1894 — 10 листопада 1983) — філіппінська письменниця, освітянка, редакторка та громадська діячкаThe Paz Marquez-Benitez Memorial Lectures, Ateneo Library of Women's Writings, Admu.edu, date retrieved: 27 May 2007The Major Collections Filipino Writers in English: Paz Marquez-Benitez (1894—1983), Biography, Ateneo Library of Women's Writings, Admu.edu, retrieved on: June 17, 2007. Її кар'єра як викладачки, а також її внесок як письменниці розглядаються як важливий крок у просуванні жінок у професійній діяльності та в розвитку філіппінської літератури. Вона також була королевою краси карнавалу в Манілі у 1912 році.

Протягом своєї письменницької кар'єри Маркес-Бенітес писала оповідання, що критикували американський імперіалізм. Її першою публікацією була коротка розповіть «Сирена з Реал, 34» (), опублікована у 1917 році в журналі Philippines Free Press. Найбільш відомою є її новела «Мертві зірки» (; 1925), в якій двоє головних персонажів представлені як алегорії до американського імперіалізму, щоб зобразити повільний занепад філіппінської спадщини. Її іншим відомим опублікованим твором є «Ніч на пагорбах» (; 1925). Її творчість вважається першими кроками філіппінської літератури до мейнстриму.

Маркес-Бенітес залишається значною фігурою у філіппінській літературі не лише завдяки своїм творам, а й завдяки своєму впливу як педагогині та редакторки. Вважається, що заснування нею та її чоловіком освітніх журналів, шкіл та її внесок у розвиток курсів з написання творчих оповідань на Філіппінах надихнув покоління філіппінських письменників.

Життєпис

Ранні роки Пас Маркес-Бенітес народилася 3 березня 1894 року в тодішньому муніципалітеті Лусена, Тайабас (нині Кесон), Філіппіни, другою дитиною у родині заможних землевласників, що розмовляли тагальською та іспанською мовами. Вона зростала в родині інтелектуалів: її батько, Грегоріо Маркес, навчався в одночасно з національним героєм Філіппін Хосе Рісалем. Її мати, Марія Хурадо, закінчила престижну «Муніципальну школу» () разом із сестрами Рісаля. Обидва батьки Пас обрали кар'єру в освіті та стали вчителями, що призвело до захоплення та поваги Пас до професії викладача.

Попри привілейоване походження, у дитинстві та юності Пас страждала від невпевненості в собі. Вихована в колоніальному суспільстві, де ідеалом краси вважалася «білизна», вона комплексувала через свою смагляву шкіру та високий зріст (близько 163 см), вважаючи себе «незграбною» порівняно зі своїми нижчими сестрами. Вона вважала свою старшу сестру Сокорро красунею за її світлішу шкіру та кучеряве волосся, тоді як себе називала «темною».

Освіта Освітній шлях Пас став відображенням американської політики «доброзичливої асиміляції» на Філіппінах. Вона розпочала навчання у віці шести років, де її першою вчителькою була американка. Її успіхи в опануванні англійської мови були феноменальними: директор середньої школи в Лусені зазначав, що її знання мови перевершували навіть його власні, а до випуску в 1910 році вона володіла англійською краще, ніж іспанською.

Пас продовжила освіту в Манільській педагогічній школі (), першому світському вищому навчальному закладі країни. Там вона стала капітаном баскетбольної команди, і фотографія команди 1910 року, де Пас стоїть у центрі з м'ячем, стала символом змін у житті філіппінських жінок.

У 1912 році вона увійшла до історії як випускниця першого набору Коледжу вільних мистецтв новоствореного Університету Філіппін, отримавши ступінь бакалавра мистецтв. Того ж року її фотографія прикрасила обкладинку журналу «Renacimiento Filipino» (номер за 21 березня) в ролі Королеви Карнавалу — популярного заходу в американському стилі, що поєднував бізнес і розваги.

Педагогічна кар'єра Вийшовши заміж і ставши матір'ю, Пас не покинула кар'єру, що було незвично для того часу. Протягом тридцяти років вона викладала на кафедрі англійської мови Університету Філіппін. Студенти називали її  — прізвисько, що підкреслювало її подвійний статус як сучасної жінки, яка поєднує філіппінську сутність із західною освіченістю.

Як викладачка, вона запам'яталася своєю «королівською поставою» та бездоганним володінням мовою. Коли один зі студентів запитав її думку про макіяж, вона відповіла, що «немає гріха в тому, щоб покращити природу», демонструючи свою прогресивність. Пас Маркес-Бенітес стала наставницею для цілого покоління канонічних філіппінських письменників, серед яких , , та . Її колишні студенти називали її «матір'ю нас усіх».

Літературна діяльність та журналістика У 1925 році Пас опублікувала своє найвідоміше оповідання «Мертві зірки» (). Цей твір започаткував її письменницьку кар'єру і приніс їй неофіційний титул «матріарха філіппінської прози англійською мовою». Хоча кількість її оповідань невелика (відомо про шість, деякі могли бути втрачені під час Другої світової війни), її вплив на літературу є незаперечним.

Разом із чоловіком вона заснувала «Philippine Journal of Education» у 1918 році — перший професійний журнал для вчителів у країні. Після смерті чоловіка у 1951 році Пас, у віці 57 років, перебрала на себе керівництво журналом. Вона вела власну колонку «Brevities» («Стисло»), написавши близько двохсот випусків між 1951 та 1977 роками. У своїх статтях вона часто порушувала складні питання національної ідентичності та мовної проблеми, визнаючи, що панування англійської мови стало «духовним тягарем» для філіппінців і загальмувало розвиток рідних мов. Також вона заснувала та редагувала Woman's Home Journal — перший філіппінський журнал для жінок, створений за зразком американських видань.

Смерть Пас Маркес-Бенітес померла у 1983 році у віці 89 років. Вона залишилася в історії як «культурний брокер», що інтерпретувала американські цінності для філіппінського суспільства, допомагаючи формувати унікальний культурний простір, який поєднував елементи обох світів.

Особисте життя У 1912 році, після закінчення університету, Пас повернулася до Лусени, щоб чекати на свого нареченого Франсіско Бенітеса. Франсіско був учасником програми «pensionado» (стипендіальна програма уряду США для навчання філіппінців в Америці) і навчався в Педагогічному коледжі Колумбійського університету. Їхнє листування під час розлуки велося виключно англійською мовою, що було знаковим для їхнього покоління. Вони одружилися в грудні 1914 року. У шлюбі народилося четверо дітей. Пас виховувала дітей за «сучасними» американськими методами, розмовляючи з ними англійською та привчаючи до західної культури.

Франсіско Бенітес став першим деканом Школи освіти Університету Філіппін. Подружжя Бенітесів стало взірцем успішної асиміляції та елітою колоніального суспільства, яка, однак, ніколи не відмовлялася від своєї філіппінської спадщини.

Творчість та літературна спадщина Хоча Пас Маркес-Бенітес написала небагато художніх творів, її вплив на філіппінську літературу є фундаментальним. Її стиль відзначався стриманістю, глибиною та майстерністю деталі.

Відомі твори Дослідники зазначають, що з-під її пера вийшло щонайменше шість оповідань, хоча не всі вони збереглися або були широко опубліковані. Найвідоміші з них:

«Сирена з Реал, 34» (; 1917) «Мертві зірки» (; 1925) — її найвідоміший твір про кохання та втрачені ілюзії. «Ніч на пагорбах» (; 1925) «Сходинки» () «Півжиття» () «Стара історія» ().

Примітки