Марія Мирослава Бартусувна (; 10 січня 1854, Львів – 2 жовтня 1885, Львів) – польська поетеса та авторка оповідань епохи позитивізму, діячка народної освіти.

Життєпис Марія Бартусувна народилася в родині художника Станіслава Бартуса та Генріки, уродженої Щепанської, її хрещеним батьком був письменник і журналіст Ян Захаріясевич. Після смерті батька в 1859 році вона провела кілька років у родині свого діда, Яна Юліана Щепанського, журналіста та видавця. У пізніші роки вона жила з матір'ю та вітчимом у Розтоках на березі річки Черемош та зі своїм дядьком Марцелієм Славінським у Коломиї, де співпрацювала з аматорським театром та була пов'язана з місцевими громадськими діячами.

У 1874 році вона переїхала до Львова. У 1876 році закінчила місцеві фреблівські курси, після чого склала педагогічний іспит у Кракові та розпочала роботу вчителькою у початкових класах.

З 1876 по 1878 рік вона працювала в дитячих будинках. Недовго жила у Варшаві, куди письменник Антоній Одинець запросив її до співпраці з журналом «Kronika Rodzinna», а також у Кракові. Після складання іспиту на вчителя у 1878 році вона працювала вчителькою у сільських школах, зокрема в Сокільниках біля Львова (1879–1880) та Ненадовій (1881–1882). Після повернення до Львова вона безуспішно намагалася влаштуватися на роботу в офіс (через брак коштів вона не змогла пройти муніципальні курси підготовки вчителів). Вона співпрацювала, серед інших, з журналами «Dziennik Mód» (Краків), «Tydzień» (Львів) та «Ognisko Domowe» (Варшава). З 1882 року через туберкульоз вона не могла працювати в освіті.

У 1870 році , у віці шістнадцяти років, вона дебютувала з патріотичним віршем «Три картини Сибіру» () у тижневику «Jutrzenka», що публікувався в Коломиї. Перша збірка віршів Бартусувни під назвою «Поезія» () була опублікована в 1876 році у Львові книгарнею Владислава Белзи під псевдонімом Марія Б. У 1880 році вона опублікувала розширене видання своєї першої книги, в 1884 році – поему «Чарівна сопілка» (), а в 1885 році – прозове оповідання «Дух руїн» (). Ліричну творчість Марії Бартусувни іноді вважають одним із перших проявів польської жіночої поезії.

В останні роки свого життя Марія Бартусівна жила у бідності та страждала на туберкульоз, який став причиною її смерті. Останнім твором поетеси був вірш під назвою «До смерті» (). Вона померла 2 жовтня 1885 року і була похована на Личаковському кладовищі в неділю, 4 жовтня 1885 року, поле 53.

Творчість Поезія Бартусувни відображала її особисте життя – сирітство, важкі життєві умови, хвороби та горе. У своїх віршах вона наслідувала романтикам, особливо Юліушу Словацькому. Її остання поема, «Чарівна сопілка»(1884), є алегорією на різні класи нації, що воюють один з одним або занурені в безсилля. Зрештою, натхненна народна співачка перемагає Духа Бурі звуком своєї сопілки, представляючи бачення примирення та виходу зі стагнації. Серед інших її віршів – «Магдалена» () та «Шляхетська Свята Вечеря» ().

Домінуючим мотивом у творчості Марії Бартусувни був романтичний конфлікт авторки зі світом, який відображав її розчарування в ідеалах позитивізму.

Патріотичні теми відігравали важливу роль у її творчості – Бартусувна виросла в атмосфері національної скорботи після поразки Січневого повстання та цікавилася долею повстанців і боротьбою за незалежність Польщі. Повстанню були присвячені вірші «Три картини Сибіру», «Сон повстанця» () та «У двадцяту річницю Січневого повстання» (). Оскільки вона жила на півдні Східних кресів, українські теми також з'являлися в її творчості, наприклад, у поемі «Опришек» (; 1876), дія якої відбувається на Гуцульщині.

Українські дослідники В. І. Попик та Н. П. Романова відносили польськомовну творчість Марії Бартусувни до культури двох народів, поляків та українців, оскільки вона оспівувала Прикарпаття та Галичину і рекомендували додати статтю про неї до майбутнього Українського біографічного словника.

Вшанування 8 квітня 1889 року в стіні костелу домініканців, в першій каплиці ліворуч, було відкрито епітафію. Її створення ініціювала Антоніна Махчинська, ректорка жіночої семінарії. Вона була виготовлена з алебастру та мармуру і зображувала контури хатини з білим мармуровим медальйоном з профілем Бартусувни в центрі. Під медальйоном була зображена ліра, оповита квітами. Внизу, на мармуровій табличці, був вірш Теофіла Ленартовича, а під ним напис: «Марія Бартусувна уроджена 1854 + 1885» (). Пам'ятник був безкоштовно розроблений професором Юліаном Захаревичем, медальйон виготовив Тадеуш Вісньовецький, а решту скульптури було виконано в майстерні професора Леонарда МарконіOsłonięcie pomnika ś.p. Marji Bartas Kurier Lwowski 1889 nr 97 s.4.

Примітки

Джерела

Посилання

Роботи Марії Бартусівни в бібліотеці Polona Адам Чегак: Марія Бартусівна. Біографічний та літературний нарис (1914) у бібліотеці Полони