Рже́вський Іва́н Іва́нович (пр. 1615 — 3 серпня 1678) — московський військовий і державний діяч, думний дворянин, окольничий і воєвода часів московських царів Михайла Федоровича, Олексія Михайловича та Федора ІІІ Олексійовича.

З дворянського роду Ржевських. Єдиний син дворянина московського Івана Івановича Ржевського (? - 1640) та Степаніди Андріївни Милославської (пом. 1651 р.).

Життєпис У 1640—1668 роках московський дворянин. У 1649—1652 роках воєвода в Корочі від приходу кримських військ, а після наказано йому йти в схід у Яблонів з іншими воєводами — боярами і князями Рєпніним і Куракіним. У 1656—1657 роках воєвода Змієві. У 1658—1663 роках воєвода Єнісейську. У 1665—1672 воєвода у Ніжині. У 1669 році підвищений в думні дворяни, таким згаданий в Боярській книзі в 1676 році. У 1671 році за службу надано: шуба атласна золота, два сороки соболів, кубок позолочений з кришкою і додаток до окладу в шістдесят карбованців. У 1672 році призначений до Земського приказу. Влітку того ж року він разом із боярином князем Григорієм Григоровичем Ромодановським відправлений до Конотопа для присутності на Раді при обранні гетьмана, де був обраний Іван Самойлович. У 1672—1674 роках воєвода у Великому Устюгу. У 1674 році воєвода в Києві. У 1675 році відправлений послом до Білгорода на з'їзд з литовськими людьми. У 1677 році облоговий воєвода у Києві.

У 1677 році місничав із Тимофієм Богдановичем Булгаковим з приводу воєводства у Переславлі. У цьому ж році отримав чин окольничого і залишений боярином і князем Ромодановським першим воєводою охоронного полку в українських містах. У 1678 році супроводжував царя Федора Олексійовича до Савинського монастиря. У серпні того ж року захищався в Чигирині проти турецького війська, що обложило місто. При обороні міста турки зробили підкоп під міську стіну, яку підірвали, під час цього вибуху загинув воєвода Іван Іванович Ржевський.

Воєвода у Змієві

У Змієві з 19 лютого 1656 року, коли Розрядний приказ отримав його відписку про чолобитної від зміївських черкасів.

28 березня 1656 року указом царя Олексія Михайловича призначається воєводою Змієва для «государева міського будівництва». При цьому поряд із новопризначеним воєводою Харкова Воїном Селіфонтовим отримав самостійність від чугуївського воєводи.

Навесні 1657 року, у Змієві завів государеву десятинну ріллю. Оранку і сівбу провів з московськими ратними людьми.

Воєвода в Єнісейську Під час воєводства в Єнісейську, в ніч на 17 квітня 1660 року сталася повінь: річки Тунгуска та Єнісей, а також багато інших річок та озер Байкал виступили з берегів. З великою силою почав сходити лід, знищивши вежу в острожній стіні, виламав острожну стіну на 170 сажнів, зруйнувавши багато будинків. У Єнісейському повіті в зону підтоплення потрапила більша частина озимих посівів, в результаті їх довелося переорати і посіяти ярі хліба, через що житнє борошно сильно подорожчало і стало дефіцитом. Постачання хлібними запасами підвідомчих острогів становило важливу турботу для сибірських воєвод, так навесні 1662 року Ржевський мав відправити в Нерчинський та Іркутський остроги як хлібні запаси та служивих людей. У 1663 році він з невідомої причини не вислав до Красноярського острогу належну кількість хлібних запасів і Красноярський воєвода Нікітін писав воєводі Голохвастову, який приїхав до Єнісейська на місце Ржевського, що багато красноярських служивих людей змушені голодувати.

Ржевському також доводилося займатися розшуком ясачних людей, що пішли в Монголію, приводити їх у покірність і обкладати ясаком Вітімських тунгусів.

Цікаві звістки про знаходження слюди у цих місцях під час воєводства там Ржевського. У липні та у серпні 1660 року було знайдено слюду у двох місцях: вгору річкою Тасіївкою один солевар наламав 140 пудів слюди, з яких десяту частину дав Ржевському, для доставки государю до Москви; по річці Кия, за 200 верст від Єнісейська були виявлені гори зі слюдою чудової якості.

Воєвода в Ніжині До Ніжина, Ржевського було призначено 28 червня 1665 року. Воєводи, що надсилалися до українських міст з Москви, були підвідомчі Києву і мали доповідати про всі справи київському воєводі. На той час воєводою у Києві був князь Микита Якович Львов, а Василь Борисович Шереметєв, призначений також до Києва, стояв ще у Сєвську.

Після прийому міста від колишнього воєводи, Ржевський мав подати списки про «вісті» до Малоросійського приказу та Шереметєва. Ймовірно Ржевський зміг порозумітися з місцевими, тому що в чолобитній від ніжинців цареві Олексію Михайловичу в 1668 році, вони просили залишити у них воєводу Ржевського, тому що він «людина добра, живе з ними, Бога боячись, ніяких бід, розорення та крадіжки не допускає».

У 1672 році, під час козацького повстання в Україні, ставлення місцевого населення до Ржевського значно погіршилися, оскільки він розглядався, як представник царської адміністрації, і він скаржився київському воєводі князю Григорію Козловському, який змінив Шереметєва, що ніжинський полковник Матвій Гвинтовка та місцеві настроєні агресивно. Після Івана Ржевського до Ніжина був присланий на воєводство Хрущов Степан Іванович. Саме тоді турки взяли у Речі Посполитої Кам'янець-Подільський, а Петро Дорошенко став називати себе підданим султана та воєводою Київським. Ніжинський протопоп Сімеон Адамович, стривожений усім цим, писав Матвєєву: «Заради Бога заступай нас у царської пресвітлої величності, не шкодуючи, додайте сил до Києва, Переяслава, Ніжина та Чернігова. Знаєш непостійність наших людей: краще триматимуться, як державних сил додасться. Надсилайте воєводою до Ніжина доброї людини: Степан Іванович Хрущов не по Ніжину воєвода; давайте нам такого, як Іван Іванович Ржевський: і останній би з ним тепер за великого государя був радий померти».

Оборона Чигирина Після того, як почалася Московсько-турецька війна (1676—1681), спрямований до Чигирина для організації оборони фортеці від турків та кримчаків. Після початку облоги очолював гарнізон Чигирина. Ще до прибуття підкріплення, що розірвав кільце ворожих армій, що облягали, вбитий турецькою гранатою 3 серпня 1678 року.

Родина Від шлюбу з невідомою, Іван Іванович мав дітей: Олексій Іванович Ржевський (бл. 1638 — 13 травня 1690) — стольник (1662), окольничий (1683), воєвода у В'ятці та Самарі. Прямий предок О. С. Пушкіна. Тимофій Іванович Ржевський (бл. 1640 — 30 липня 1705) — стольник (1669), заміщав посаду воєводи в Астрахані, де й був убитий козаками. Іван Іванович Ржевський (1653—1717) — стольник (1678), ротмістр, учасник Кримського походу (1687), перший завоєводник у поході під Азов проти турків (1696), двадцять другий стольник (1703). Анастасія Іванівна Ржевська (бл. 1662 — п. 1716) — дружина стольника і воєводи Афанасія Яковича Количева-Хлизнєва (? — 1700).

Примітки

Посилання

Джерела

М. Г. Спиридов. Родословная книга М. Г. Спиридова|Сокращенное описание служб благородных российских дворян, расположенное по родам их, с показанием, от кого те роды начало свое получили, или откуда какие родоначальники выехали, или которых их происхождение….. М. Унив. тип. 1810. Ч. 1. 1810 г. Ржевский Иван Андреевич Курдюк. стр. 160.