Іван Хандрицький (7 жовтня 1893, Підгірки, Калуський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 2 квітня 1946, Прага, Чехословаччина) — український педагог, військовий і громадський діяч, старшина Української галицької армії, учасник Першої світової війни та польсько-української війни, бургомістр Калуша в період Західноукраїнської Народної Республіки.
Діяч українського національного руху на Закарпатті, педагог, член Української академічної громади в Празі та Українського національного об'єднання, учасник підготовки Карпатської Січі. Після Другої світової війни був заарештований органами радянської контррозвідки «Смерш» і помер у празькій в'язниці.
Життєпис
Походження Початкову освіту здобув у народній школі в Підгірках, після чого навчався в Калуській державній школі. Згодом вступив до гімназії в Станиславові (нині Івано-Франківськ), яку закінчив 1914 року. Після завершення навчання повернувся до рідного села, де став активним учасником громадського життя, долучившись до діяльності місцевої філії товариства «Просвіта».
Військова служба З першого до останнього дня першої світової війни служив у 9-му полку піхоти австро-угорської армії, де здобув ступінь підхорунжого. Із 1917 року проходив військову службу в містечку Журавиця (нині село Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, Польща). У листопаді 1918 року брав участь у встановленні української влади в Перемишлі та Перемишльському повіті. Після захоплення міста польськими військами повернувся на Калущину. У листопаді—грудні 1918 року очолював охорону залізничного вокзалу в Калуші. У грудні 1918 року був призначений українським бургомістром міста, обіймаючи цю посаду до весни 1919 року.
Під час служби в Українській галицькій армії був підвищений до хорунжого, а згодом — до поручника. Проводив військовий вишкіл однієї із сотень УГА та брав участь у боях проти польських військ. Після поранення разом із військовим шпиталем був евакуйований на Закарпаття. 15 квітня 1919 року в бою під Львовом потрапив до польського полону. Інтернований поляками у таборі Вадовиці, опісля у Стрілкові (Стшалковій), де згодом перебували тисячі вояків Армії УНР.
Діяльність у ЧСР 1 квітня 1920 року, після майже року полону, втік з концтабору. У 1920—1923 роках перебував у таборі інтернованих українських військовиків у Йозефові (нині Чехія). Після звільнення переїхав до Ужгорода, де 1923 року закінчив учительську семінарію. Один із лідерів студентського руху Праги, член місцевої Української академічної громади, у 1923—1924 роках — член ради цього товариства. З кінця 1920-х років проживав на Закарпатті, де вчителював у селі Ясіня. Одружився з місцевою дівчиною. Активний діяч Українського Національного об'єднання (УНО).
У 1924—1939 роках працював народним учителем у селі Ясіня (нині селище Рахівського району Закарпатської області). Публікував під псевдонімом статті на педагогічну тематику в місцевій періодиці. У 1938—1939 роках брав участь у вишколі бійців Карпатської Січі. Про його участь у захисті Карпатської України писали: «Іван Хандрицький, що до кінця 1938 р. працював народним учителем у Ясіні, бився в лавах «Карпатської Січі» під Севлюшем, був важко поранений на Красному полі під Хустом, потрапив у полон, і його розстріляли на березі річки Хустець поблизу Хуста».
Насправді під час окупації Карпатської України Угорщиною мадяри ув’язнили Івана в Рахові. Василь Ґренджа-Донський згадував про першу камеру тієї тюрми: «Зо мною сиділи: д-р Хандрицький, Фроляк, начальник пошти, інж. А. Кущинський, нотар Лукач, урядовець окружного уряду Улинець, селянин Настуняк, канцелярист Ількович і чотири січовики — Бурак, Корженьовський, Куриневич, Федук та інші, прізвищ яких не знаю. Було нас усіх 16 осіб».
Жорстоко побитий окупантами. «В Рахові терористи, жандарми й гонвейди теж улаштували собі кривавий пир баханалій. …Найбестіальнішим катом був якийсь ключник Гебіч Ласло, що "перемолотив" весь новий квіт всієї закарпатської Гуцульщини. …В підлий спосіб побили також і професора д-ра Хандрицького, що вчителював в Ясіню і одружився з місцевою гуцулкою. Носить він синці і рани від побиття ще й тепер» - додавав Ґренджа-Донський у своїх спогадах.
Коли Івану вдалось вибратись на волю, то став одним з інструкторів ОУН. За спогадами січовика Мирослава Кознарського, в червні 1939 року Хандрицький у замку Гартенштайн в Австрії навчав німецької мови звільнених із мадярського полону вояків «Карпатської Січі». Хлопців, які склали кістяк так званого Легіону ОУН під командуванням Романа Сушка.
Історики Олександр Іщук та Наталія Ніколаєва на основі архівних даних СБ України з’ясували, що під час Другої світової війни Івана Хандрицького арештувало управління контррозвідки “Смерш” 1-го Українського фронту в травні–червні 1945 року разом із Миколою Ґалаґаном та іншими українськими емігрантами – активними учасниками Празької філії УНО.
Помер у в’язниці 2 квітня 1946 року.
Примітки
Джерела
Історик розповів про Івана Хандрицького — бургомістра Калуша і командира чети УГА // Вікна. — 2025. — 30 березня. — (Новини. Калуш).