Махбуб-ул-Хак (; 24 лютого 1934 — 16 липня 1998) — пакистанський економіст, теоретик міжнародного розвитку та політик, який обіймав посаду міністра фінансів Пакистану з 10 квітня 1985 року по 28 січня 1986 року, а також з червня по грудень 1988 року в тимчасовому уряді. Вважається одним з найвидатніших економістів свого часу, Хак розробив Індекс людського розвитку (ІЛР), який широко використовується для оцінки розвитку націй.
Після закінчення Урядового коледжу в Лахорі зі ступенем бакалавра економіки, він виграв стипендію в Кембриджському університеті в Англії, де отримав другий ступінь у тій самій галузі. Пізніше він здобув ступінь доктора філософії (PhD) в Єльському університеті в США та проводив постдокторські дослідження в Гарвардській школі Кеннеді. Хак повернувся до Пакистану, щоб працювати головним економістом Комісії з планування протягом 1960-х років. У 1970 році, після падіння режиму Аюб Хана, Хак переїхав до Вашингтона, щоб працювати у Світовому банку на посаді директора з планування політики до 1982 року, де він відіграв важливу роль у переорієнтації підходу банку до надання допомоги країнам з низьким рівнем доходу.
Він повернувся до Пакистану в 1982 році, а в 1985 обійняв посаду міністра фінансів в уряді Пакистану та керував періодом економічної лібералізації в країні. У 1989 році він повернувся до США, де працював спеціальним радником Програми розвитку ООН (ПРООН) під керівництвом Вільяма Генрі Дрейпера III. У ПРООН Хак очолив створення Звіту про людський розвиток та широко шанованого Індексу людського розвитку (ІЛР), який вимірює розвиток через добробут, а не лише через фінансовий дохід. Він повернувся до Пакистану в 1996 році, щоб заснувати Центр людського розвитку в столиці Ісламабад.
Вважається, що Хак мав глибокий вплив на глобальний розвиток. Його книга 1995 року Reflections on Human Development («Роздуми про людський розвиток») відкрила нові шляхи для політичних пропозицій щодо парадигм людського розвитку, таких як Глобальний договір ООН, сформований у 2000 році.Mahbub ul Haq (1996) Reflections on Human Development. Oxford University Press. 288 pages. Амартія Сен і Там Далієлл оцінили роботу Хака як таку, що «призвела до значних змін у розумінні та статистичному обліку процесу розвитку». The Economist назвав його «одним із провидців міжнародного розвитку». Його широко вважали «найбільш красномовним і переконливим речником країн, що розвиваються».
Раннє життя та освіта Хак народився в сім'ї пенджабських мусульман 24 лютого 1934 року в місті Гурдаспур,Baru, Sanjaya (1988) Mahbub ul Haq and Human Development: A Tribute, Economic and Political Weekly, Vol. 33, No. 35 (Aug. 29 - Sep. 4), pp. 2275-2279 (5 pages) Провінція Пенджаб, Британська Індія (нині Пенджаб, Індія). У підлітковому віці він став свідком масового міжгромадського насильства та вимушеної міграції після отримання Індією та Пакистаном незалежності від британського правління в серпні 1947 року. Він та його сім'я мігрували з Індії до новоствореної держави Пакистан після розділу Індії; Хак зазначав, що вони ледве уникли загибелі в одному з потягів з біженцями, що прямували до Пакистану. Після прибуття в Лахор Хак отримав житло, спонсороване урядом, і вирішив продовжити освіту.
У 1953 році він закінчив Урядовий коледж у Лахорі зі ступенем з економіки. Пізніше він отримав стипендію для навчання в Кембриджському університеті, де отримав ще один ступінь бакалавра з тієї ж дисципліни разом з індійським економістом Амартією Сеном, з яким у нього зав'язалася тісна дружба. Поновивши стипендію, Хак поїхав до США для навчання в докторантурі в Єльському університеті та отримав ступінь доктора філософії. Пізніше Хак проводив постдокторську роботу в Гарвардському університеті у 1960–61 роках.
Кар'єра Повернувшись до Пакистану в 1957 році у віці 23 років, Хак приєднався до Комісії з планування на посаді помічника керівника, коли вона готувала свій перший п'ятирічний план. Під впливом домінуючої економічної думки в американських академічних колах Хак відстоював капіталізм як економічну основу національної економіки та допомагав уряду застосовувати принципи вільного ринку для стимулювання економіки. Цей підхід був повністю підтриманий військовим урядом генерала Аюб Хана після його приходу до влади в жовтні 1958 року. До 1960-х років, будучи головним економістом Комісії з планування, Хак виголошував промови по всій країні на підтримку цієї економічної політики.
Поки міжнародна спільнота аплодувала Пакистану як моделі розвитку, у Хака виникли побоювання, що з розподілом благ від зростання не все гаразд. Швидкий економічний розвиток змусив команду Хака засумніватися в довгостроковій життєздатності такої моделі зростання, і він все більше підтримував вище оподаткування класів, що володіють активами. У широко висвітленій промові в Центрі прикладних економічних досліджень при Університеті Карачі в квітні 1968 року Хак стверджував, що «22 промислові сімейні групи стали домінувати в економічному та фінансовому життєвому циклі Пакистану і що вони контролювали близько двох третин промислових активів, 80% банківських та 79% страхових активів у промисловій сфері». До списку входили родина Давуд з Dawood Group, Сайголи з Saigol Group, Адамджі з Adamjee Group, а також Colony, Fancy, Valika, Jalil, Bawany, Crescent, Wazir Ali, Gandhara, Ispahani, House of Habib, Khyber, Nishat Group, Beco, Gul Ahmed Group, Arag, Hafiz, Karim, Milwala та Dada.
Ці викриття відіграли важливу роль у мобілізації мільйонів людей у масовому протестному русі, що призвів до повалення фельдмаршала Аюб Хана в березні 1969 року. Після падіння Аюба Хак прийняв запрошення від Роберта Макнамари, президента Світового банку, обійняти посаду директора з планування політики. Протягом свого перебування на посаді (1970–82) Хак впливав на філософію розвитку та кредитну політику Банку, спрямовуючи більше уваги на програми подолання бідності та збільшення асигнувань на дрібне фермерське виробництво, харчування, освіту, водопостачання та інші соціальні сектори. Він написав дослідженняMahbub ul Haq (1976) The Poverty Curtain: Choices for the Third World. Columbia University Press. 247 pages. , яке стало попередником підходів до основних потреб та людського розвитку 1980-х років.
Працюючи у Світовому банку, Хак отримав запрошення від прем'єр-міністра Зульфікара Алі Бхутто приєднатися до Міністерства фінансів, але врешті відмовився, оскільки мав сильні протилежні погляди щодо програми націоналізації Бхутто. У 1973 році Бхутто знову попросив Махбуба повернутися до Пакистану та приєднатися до його адміністрації для розробки стратегії, яка б вивела велику кількість пакистанців з бідності та стагфляції, але їхні значні розбіжності переконали Хака не повертатися.
У 1982 році Хак повернувся на прохання військового уряду генерала Зія-уль-Хака, де він очолив Комісію з планування. У 1983 році Хак був призначений міністром планування та розвитку. За словами Парвеза Хасана, «під керівництвом Махбуба Комісія з планування знову стала жвавим місцем і почала чинити потужний вплив на питання соціального сектору, включаючи освіту та планування сім'ї, якими раніше нехтували в роки правління Зії».
У 1985 році президент Зія керував частковим поверненням до демократії через так звані «безпартійні» загальні вибори, і Хак склав присягу як міністр фінансів, планування та економічних справ в уряді Мохаммеда Хан Джунеджо. Хаку приписують значні податкові реформи, дерегуляцію економіки, посилення акценту на людському розвитку та кілька ініціатив щодо подолання бідності.A Tribute to Dr Haq at Human Development Centre website Незважаючи на це значне прискорення соціальних витрат, Хак був змушений піти у відставку в січні 1986 року через протести проти його реформ. Він був повторно призначений міністром фінансів у тимчасовій адміністрації, створеній генералом Зія-уль-Хаком після розпуску уряду Джунеджо в травні 1988 року. Термін повноважень Хака закінчився, коли уряд Беназір Бхутто склав присягу після загальних виборів у листопаді 1988 року.
У 1989 році він був призначений спеціальним радником адміністратора ПРООН Вільяма Дрейпера в Нью-Йорку для підготовки першого Звіту про людський розвиток.UNDP (1990) Human Development Report 1990: Concept and Measurement of Human Development. Oxford University press. На цій посаді Хак ініціював концепцію людського розвитку та Звіту про людський розвиток як його керівник проекту. Він очолив команду міжнародних вчених, включаючи Амартію Сена, Пола Стрітена, Інге Каул, Френсіс Стюарт та Річарда Джоллі, для підготовки щорічних звітів про людський розвиток.
У 1996 році Хак заснував Центр людського розвитку в Ісламабаді — науково-дослідний інститут політики, який займається організацією професійних досліджень, вивченням політики та семінарів у сфері людського розвитку з особливим акцентом на Південну Азію. На знак визнання його внеску Центр людського розвитку в Ісламабаді був офіційно перейменований після його смерті на Центр людського розвитку імені Махбуба уль-Хака 13 грудня 1998 року, президентом якого стала пані Хадіджа Хак.
Смерть Хак помер 16 липня 1998 року в Нью-Йорку у віці 64 років, залишивши дружину Хадіджу Хак, сина Фархана та доньку Тоніму.
Визнання На честь Хака ПРООН заснувала Премію Махбуба уль-Хака за видатний внесок у людський розвиток, яка вручається провідним національним, регіональним або світовим діячам, які продемонстрували видатну прихильність до просування розуміння та прогресу людського розвитку. Премія Махбуба уль-Хака чергується між визнанням політичних лідерів та лідерів громадянського суспільства. Серед лауреатів цієї премії:The Human Development Awards 2014 – Ґру Гарлем Брунтланн, колишня прем'єр-міністерка Норвегії та член групи Старійшин. 2009 – Френсіс Стюарт, авторка, дослідниця та захисниця людського розвитку. 2007 – Шейла Ватт-Клутьє, активістка арктичної спільноти. 2004 – Фазле Хасан Абед, засновник Бангладеського комітету сільського розвитку (BRAC). 2002 – Фернандо Енріке Кардозо, Президент Бразилії, 1995–2002.
Вибрані праці The Strategy of Economic Planning (1963) The Poverty Curtain: Choices for the Third World (1976). Columbia University Press. 247 сторінок. The Myth of the Friendly Markets (1992) Reflections on Human Development (1996) Oxford University Press. 1-ше видання (1996): 288 сторінок, . 2-ге видання (1999): 324 сторінки, The U.N. and the Bretton Woods Institutions: New Challenges For The Twenty-First Century / Edited By Mahbub Ul Haq ... [Et Al.] (1995) The Vision and the Reality (1995) The Third World and the international economic order (1976) New Imperatives of Human Security (1995) A New Framework for Development Cooperation (1995) Humanizing Global Institutions (1998)
Примітки
Посилання UNDP Human Development Reports website Mahbub-ul-Haq page on United Nations in Pakistan site – містить вшанування, його промови та журнал Human Development Review The Mahbub-ul-Haq Development Center Web site of Mahbub ul Haq Human Development Centre. Islamabad: A Tribute to Mahbub ul Haq