Андрій Володимирович Буда (26 червня 1982, Волинська область — 10 грудня 2025, Свято-Покровське, Донецька область) — український історик, громадський діяч, пластун, військовослужбовець, солдат 10 ОГШБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Почесний громадянин міста Тернопіль (2025, посмертно).
Життєпис Народився 26 червня 1982 року на Волині. Згодом переїхав у Тернопіль, де навчався в загальноосвітній школі № 2.
Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі-правовому ліцеї № 2. Закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Працював учителем історії Тернопільської загальноосвітній школі № 12, менеджером у книгарні «Є», водночас писав дисертацію про пластову пресу.
У 1993 році вступив до організації «Пласт». Він був активним учасником пластового руху, належав до 29-го куреня імені Юрія Старосольського. Пластову присягу склав 1 листопада 1998 року. За час свого перебування в «Пласті» він здобув ступінь пластуна-розвідувача. Після досягнення повноліття, у січні 2000 року, перейшов до старшого пластунства. Брав участь у десятках пластових таборів та мандрівок, зокрема, виконував роль інтенданта на різних заходах, станичний стаціонарний табір «На біса» (водний сплав Дністром) у 2001 році.
8–10 лютого 2002 року він пройшов «Крайовий вишкіл впорядників» (число 55), що дало йому право займатися виховною роботою в «Пласті». Згодом став одним із відомих тернопільських пластових виховників. Очолював гурток юнаків «Сірі вовки», в якому виховувались майбутні Герої України: Віктор Гурняк та Віталій Дерех, які загинули під час російсько-української війни.
Був активним учасником акції «Україна без Кучми», Помаранчевої революції та Революції гідності. Від 2014 року учасник бойових дій на сході України у складі 6-го батальйону ТрО «Збруч». Брав участь в обороні Маріуполя. Після демобілізації працював в Тернопільському обласному центрі охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини. Також займався гуманітарною діяльністю, зокрема працював у данських фондах із гуманітарного розмінування на території Луганщини та Донеччини.
У 2017 році вступив на контрактну службу до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Брав участь у виконанні бойових завдань у районі міста Попасна Луганської області. Після початку широкомасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року знову став до лав Збройних сил України. Служив солдатом 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Учасник оборони міст Лисичанська та Слов'янська на Донеччині. Загинув 10 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання в селі Свято-Покровське, у Донецькій області, внаслідок удару ворожого дрона.
Похований на Пантеоні героїв Микулинецького цвинтаря у Тернополі.
Залишилися сестра та батьки.
Цікаві факти Андрій Буда принципово відмовлявся від сержантських звань.
Відзнаки за участь в обороні України За період участі в антитерористичній операції та повномасштабному вторгненні отримав сім відзнак і медалей. Серед них — Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та Залізний пластовий хрест (посмертно).
Вшанування пам'яті Художник Юрій Журавель увіковічнив захисника, намалювавши його портрет після звістки про загибель. Український історик, голова наглядової ради Пласту НСОУ у 2018—2023 р. Юрій Юзич написав статтю «Пам'яті пластуна та історика Андрія Буди» яка була опублікована на сайті «Історична правда» 12 грудня 2025 року.
Нагороди Почесний громадянин міста Тернопіль (2025, посмертно).
Примітки