Завод цинкових білил Монтепоні – колишній виробничий майданчик на італійському острові Сардинія.
У 1850-х роках на південному заході Сардинії почала діяльність копальня Монтепоні. Отримана під час збагачення низькосортна рудна фракція з недостатнім вмістом цинку відправлялась у відвали, допоки в 1905 (за іншими даними – 1908) році не спробували переробляти її за допомогою вітрової печі. Кінцевим продуктом при цьому був не метал, а оксид цинку, який було можливо використовувати для продукування пігменту – цинкових білил. Дослідно-промислова експлуатація дала позитивні результати, після чого в 1914 – 1917 роках звели друге, значно потужніше виробництво. Воно мало переробляти 18 тисяч тонн каламінової сировини на рік та мало печі, що працювали на антрациті.
В 1928 році завод виробив 1,6 тисяч тонн цинкових білил, основними споживачами яких були військовий та торговий флот, автомобільна промисловість та виробництва боєприпасів. Продукт на 90% складався із оксиду цинку та на 10% із сульфату свинцю.
Станом на 1940-ві роки сировина база заводу вже змінилась — тепер він споживав каламіновий концентрат, цинковий шлак та електролітичні цинкові зливки, що містили 22,5%, 93% та 99,9% цинку відповідно. Печі працювали на металургійному коксі (також споживали невеликі обсяги напівкоксу та вугілля).
Джерело від 1952 року визначає потужність заводу як 2 тисячі тонн на рік.
В 1962-му завод цинкових білил припинив роботу.
Примітки