Оксана Валеріївна Савенко (27 жовтня 1981, Київ) — українська науковиця в галузях морської біології та зоології, дослідниця китоподібних та ластоногих. Співробітниця Національного антарктичного наукового центру. Учасниця двох цілорічних (XXIV та XXVI) та трьох сезонних (XXIII, XXIV та XXVIII) Українських антарктичних експедицій.
Освіта Оксана Савенко зацікавилася біологією вже в дитинстві. У шкільні роки була учасницею гуртків орнітології та екології у Київському Палаці дітей та юнацтва під керівництвом Геннадія Олексійовича Труфанова. Під час експедиції до урочища Гусинці та напівзатопленої церкви на Канівському водосховищі досліджувала колонію боривітрів. Це дослідження здобуло перше місце на конкурсі Малої академії наук. Також була юннаткою в Київському зоопарку, де навчалась у гуртку, допомагала дбати про тварин та виконувала спостереження за поведінкою хижих птахів під керівництвом Олександра Шкрабалюка.
Після школи вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, однак провчилась там лише рік. Далі навчалась у Міжнародному Соломоновому університеті (1999—2005). Магістерську роботу присвятила вивченню екології та поведінки китоподібних у прибережних водах Кримського півострова (Азовське та Чорне моря). Після університету мала труднощі з тим, аби знайти аспірантуру, оскільки у той час мало який заклад цікавився дослідженням дельфінів. Натомість їй пропонували зосередитись на приземленіших темах — гризунах або рибах. У той період Оксана підробляла фотографкою на весіллях та займалась прісноводною та акваріумістикою, зокрема піклувалась про акваріуми клієнтів, аби на зароблені гроші їздити до Криму та напіваматорсько спостерігати за дельфінами.
Наукова діяльність Паралельно з підробітками, роботою в Українській Молодіжній Екологічній Лізі та самостійними дослідженнями Оксана Савенко шукала способів приєднатися до професійних досліджень. У 2006 році під керівництвом з Російської академії наук як волонтерка брала участь у дослідницькому проєкті, що стосувався та поведінки білух поблизу Соловецьких островів у Білому морі. У 2007—2010 роках була науковою співробітницею Програми дослідження морських ссавців Далекого Сходу Росії, якою керував Володимир Бурканов з Тихоокеанського географічного інституту РАН. Брала участь у щорічних польових дослідженнях програми, основний фокус яких був присвячений довгостроковим дослідженням популяцій сивуча, але Оксана Савенко також цікавилась іншими тваринами й отримала досвід досліджень інших ластоногих та китоподібних, зокрема горбатих китів. У 2009—2011 роках спостерігала за міграційною поведінкою морської свині у Керченській протоці. У 2012 та 2013 роках як наукова співробітниця брала участь у російсько-американському дослідницькому проєкті з вивчення західної популяції сірих китів у затоці Пільтун на острові Сахалін (керівник — Олександр Бурдін з Камчатської філії Тихоокеанського географічного інституту Далекосхідного відділу РАН). Після анексії Криму перестала працювати в Росії.
З травня 2012 року до червня 2015 року була аспіранткою Інституту зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України під керівництвом Ігоря Дзеверіна. Після завершення аспірантури продовжила виконання дисертаційної роботи з дослідження закономірностей поширення китоподібних у Чорному морі. У 2015 році приєдналася до Українського наукового центру екології моря (УкрНЦЕМ) із офісом в Одесі (працювала там до січня 2021 року); спершу проживала в Одесі, а у 2017 році замешкала в Чорноморську, де далі проводила дослідження. Координувала та виконувала програму УкрНЦЕМ щодо дослідження стану морських ссавців від Міністерства екології та природних ресурсів України (2016—2017), а також дослідження морських ссавців та морського сміття в рамках міжнародного проєкту ПРООН-ЄС EMBLAS II «Посилення екологічного моніторингу Чорного моря, фаза II» (липень 2015 — грудень 2018). За допомогою науково-дослідних суден та поромів виконувала спостереження за морськими ссавцями в українських, румунських та грузинських водах Чорного моря, а також у відкритому морі. У рамках цього проєкту пройшла стажування в румунському у Констанці. З грудня 2015 по січень 2016 перебувала на стажуванні в Дослідницькому колективі Каскадії (), Олимпія, США. Була учасницею проєкту «Початкова оцінка популяцій китоподібних в українському секторі північно-західної частини Чорного моря» за фінансової підтримки ACCOBAMS (координатор — Павло Гольдін). Входила до Науково-консультативної Ради з питань охорони морських ссавців при Міністерстві екології та природних ресурсів України.
Від лютого 2018 року Оксана Савенко є співробітницею Національного антарктичного наукового центру. У березні-квітні 2018 року вперше побувала в Антарктиці. Спершу протягом тижня перебувала на американській станції «Палмер». Опісля провела два тижні на сезонних дослідженнях на станції «Академік Вернадський». За короткий час зуміла провести низку дослідів, зокрема зібрала зразки води для дослідження ДНК довкілля, зразки планктону, бентосу, морських відкладів, екскрементів китів та тюленів, а також зробила фотофіксацію низки китів та тюленів для подальшої . Тоді їй вдалося вперше за понад 20 років українських біологічних досліджень в околицях української станції помітити південного гладкого кита. Після повернення в Україну Оксана Савенко опрацювала програму досліджень морських ссавців, яку згодом ініціювала та втілила на «Вернадському» на постійній основі.
Від 22 січня 2019 по квітень 2020 року була учасницею спершу сезонного загону, а потім (без перерви) цілорічної XXIV Української антарктичної експедиції. Це була перша за 20 років цілорічна експедиція на станцію «Академік Вернадський», у якій взяли участь і жінки (крім Оксани Савенко в експедицію на зимівлю була відібрана лікарка Наталія Бабій, котра дісталася станції пізніше за Оксану). Через пандемічні обмеження члени експедиції зуміли покинути станцію лише 24 квітня 2020 року. Таким чином Оксана Савенко провела в експедиції 15 місяців. Протягом цього періоду біологиня, серед іншого, відбирала проби тканин китів (найчастіше — горбатих) та тюленів, проводила фотоідентифікацію тварин та збирала зразки води для дослідження ДНК довкілля. Окрім того, Оксана Савенко відбирала зразки для подальших лабораторних досліджень у рамках співпраці між українськими науковцями та їхніми колегами з інших країн, оскільки не всі мають змогу відправитися в Антарктику самостійно.
Під час перебування у своїй другій антарктичній зимівлі у рамках XXVI Української антарктичної експедиції (з квітня 2021 по квітень 2022 року) Оксана продовжувала дослідження морських ссавців (китів і тюленів). У районі Антарктики цілорічні комплексні дослідження китів виконувалися виключно на станції Академік Вернадський, що має важливе наукове значення в контексті кліматичних змін. Також Оксана Савенко була відповідальною за виконання щорічної програми моніторингу пінгвінів у рамках міжнародного проєкту CCAMLR Ecosystem Monitoring Program (CEMP).
Таким чином Оксана Савенко стала першою жінкою, яка здійснила дві цілорічні експедиції на українську антарктичну станцію.
Від червня 2022 року Оксана Савенко перебуває на стажуванні у лабораторії біотелеметрії та Університету Каліфорнії у Санта-Крусі під керівництвом Арі Фрідлендера. Там займається, зокрема, аналізом зразків жиру і шкіри китів. Частина цієї співпраці відбувалась у рамках стипендії імені Фулбрайта, яку Оксана отримала у 2022 році.
На початку 2023 року разом із біологом Вадимом Ткаченком працювала як запрошена науковиця в районі Антарктичного півострова на круїзному судні (до перероблення це було науково-дослідне судно) , досліджуючи китів за допомогою дронів. Такий метод дослідження дав змогу краще встановлювати розмір та вік тварин, і як наслідок — розуміти стан популяцій китів та якість їхньої кормової бази. Додатково вдалося уточнити китів на наближення човнів та на їхню присутність поряд. Також ними вперше в рамках українських антарктичних експедицій було використано систему «акустичного тралення», за допомогою якої вдалося записати звуки різних китоподібних (у квітні 2024 року за допомогою цього методу у протоці Жерлаш із корабля Ноосфера вдалося записати звуки рідкісних та малодосліджених південних плавунів). Другу половину сезонних досліджень Оксана працювала на станції «Академік Вернадський». Після завершення сезонної експедиції їй вдалося затриматись на станції на додатковий місяць (до 1 травня 2023 року), щоб відібрати рідкісні та цінні зразки горбатих китів, які перебувають у районі станції в період пізньої осені. Пізніше зі станції на «велику землю» її доставило британське науково-дослідне судно .
Окремі публікації (співавторство)
Творчість В грудні 2019 року в аеропорту Бориспіль відкрилася фотовиставка з нагоди 200-річчя відкриття Антарктиди, на якій були знімки, зокрема, Оксани Савенко. Також її фото було використано на «Власній марці», яку Укрпошта виготовила на початку 2021 року на замовлення Національного антарктичного наукового центру з нагоди 25-ліття передачі Великою Британією Україні антарктичної станції. Фото авторства Оксани Савенко також є на марковому аркуші "30 років антарктичній станції «Академік Вернадський» (2026 рік).
Відзнаки
Оксана Савенко 2024 року увійшла до Списку лідерок УП 100. Сила жінок від видання Українська правда у категорії «Освіта та наука».
Науковиця є однією з героїнь підліткової книги «Antarctica: The Melting Continent». Також вона з'являється у книзі «Мрія про Антарктиду» Маркіяна Прохаська.
Особисте життя Одружена вдруге. Чоловік — біолог Вадим Ткаченко із Євпаторії (після анексії Криму Росією переїхав до Мелітополя), працівник Приазовського національного природного парку, учасник XXVI та XXVIII Українських антарктичних експедицій. Разом виховують двох синів — Олеся та Устима.
30 вересня 2018 року повідомила на своїй фейсбук-сторінці про перехід на українську мову.
Власниця гладкошерстої фокстер'єрки Броні. Трохи займається вишиванням.
Примітки
Посилання на сайті Scopus на сайті Google Scholar на сайті ResearchGate