«Косар» — вірш Тараса Шевченка 1847 року, з циклу «В Казематі», написаного під час перебування поета під арештом в казематі в Петербурзі«В Казематі» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 11-20; 549-570.] litopys.org.ua Процитовано 24 квітня 2023.

Історія написання Збереглося кілька чистових автографів вірша: в окремому рукопису циклу «В казематі»ІЛ, ф. 1, № 69, с. 4; у «Малій книжці»ІЛ, ф. 1, № 71, с. 49 — 50; у «Більшій книжці»ІЛ, ф. 1, № 67, с. 80 — 81. Автографи не датовано. Датується за місцем автографа в окремому рукопису циклу «В казематі» та часом ув’язнення Шевченка у казематі III відділу з 17 квітня по 30 травня 1847-го, орієнтовно: 19 — 30 травня 1847 року, С.-Петербург.

Первісний автограф не відомий. До найранішого відомого рукопису циклу «В казематі» вірш переписано останнім, після групи творів («Садок вишневий коло хати...», «Не спалося, а ніч, як море...», «Рано-вранці новобранці...», «В неволі тяжко, хоча й волі...», «Чи ви ще зійдетеся знову?..»), написаних після поезії «Весеннє сонечко ховалось...» («Н. Костомарову»), яка в окремому автографіЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 2, № 2 має дату: «1847 мая 19». З цього рукопису Шевченко, повернувшись з Аральської описової експедиції до Оренбурга наприкінці 1849-го (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), переписав твір у складі циклу «В казематі» (під № 13) з виправленнями у рядках 14, 20 та 24 до «Малої книжки» (до четвертого зшитка за 1846 — 1847 роки). Під текстом унизу сторінки поет дописав дату: «30 мая 1847. В казематі», яка стосується не безпосередньо поезії «Понад полем іде...», а часу завершення циклу «В казематі» в цілому. 18 березня 1858 року, перебуваючи у Москві, Шевченко переписав вірш з виправленнями в рядках 9, 11 і 13 з «Малої книжки» до «Більшої книжки», помінявши його місцем у циклі «В казематі» з поезією «Чи ми ще зійдемося знову?..»: передостаннім записано вірш «Понад полем іде...», останнім — «Чи ми ще зійдемося знову?..». Згодом Шевченко дописав у «Більшій книжці» олівцем назву твору — «Косарь».

Влітку 1856 року (не пізніше 15 серпня) список з чистового автографа циклу «В казематі» (крім поезії «Не спалося, а ніч, як море...»), що належав тоді В. В. Тарновському-молодшому, зробив П. О. Куліш. Текст поезії «Понад полем іде...» («Косар») переписано тут неточно з пропуском й у 17-му рядкуІЛ, ф. 1, № 77, с. 19 — 20.

Публікація Вперше вірш надруковано за списком П. О. Куліша в журналі «Основа» (1862, № 10, стор. 5 — 6).

Відомі списки у рукописних збірках «Кобзар» (1861), що належав І. П. ЛевченковіЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 3, с. 491, «Сочинения Т. Г. Шевченка» (1862)ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 325 — 326, «Стихотворения Шевченка»ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 2, № 7, арк. 42 звор. — 43, «Кобзар» (1865), переписаний Д. ДемченкомІЛ, ф. 1, № 81, с. 152 — 153, список М. І. ПавликаЛНБ, ф. 160, № 39, с. 3, список невідомою рукоюІР НБУВ, I, 7450, арк. 18.

Вперше вірш введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова (СПб., 1867. стор. 381 — 382) і того ж року — у виданні: Поезії Тараса Шевченка (Львів, 1867, том 1, стор. 253), в обох виданнях подано за першодруком.

Сюжет У вірші — філософське поглиблення традиційного для народної творчості образу смерті — косаря, чия коса не минає нікого («Мужика, й шинкаря, // Й сироту-кобзаря»; «Не мина й царя»). Антицаристські переконання Шевченка, що позначилися на всій його невільницькій ліриці, виявляються й у «Косарі». Образ смерті з косою Шевченко змалював у створеному за фольклорними мотивами офорті «Казка» із серії «Живописна Україна»«Косар» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 314-339.] litopys.org.ua Процитовано 13 грудня 2025.

Музика Вірш поклали на музику М. В. Лисенко і С. П. Людкевич.

Примітки

Джерела Вірш «Косар» на сайті litopys.org.ua