Бенга́льська науко́ва фанта́стика ( Bangla Bigyan Kalpakahini) — частина , що містить елементи наукової фантастики. В бенгальській літературі називається калпабігян ( ), або історії про вигадану науку. Термін уперше вжив в роки його редакторської діяльності.
Найдавніші письменники
У XIX та на початку XX століть, за часів Британського панування, до розділу Індії, писали різноманітні науково-фантастичні твори. Твердження Айзека Азімова про те, що «справжня наукова фантастика не могла б по-справжньому існувати, доки люди не зрозуміли раціоналізм науки та не почали з повагою використовувати її у своїх оповідях», стосується і найдавнішої наукової фантастики, написаної бенгальською мовою.
Найдавнішим відомим бенгальським науково-фантастичним твором була книга Жаґадананди Роя «Шукра Бграман» («Подорож на Венеру»). Вона становить особливий інтерес для істориків літератури, оскільки описує подорож на іншу планету; в описі на Венері використано еволюційну теорію, подібну до теорії походження людини: «Вони значною мірою нагадували наших мавп. Їхні тіла вкривало густе чорне хутро. Їхні голови були більшими порівняно з тілами, кінцівки мали довгі нігті, і вони були зовсім голі».
Деякі фахівці одним із найперших бенгальських письменників-фантастів вважають Хемлала Дутту завдяки його оповіданню «Рогоссо» («Таємниця»). Його опубліковано 1882 року у двох частинах в ілюстрованому журналі Bigyan Darpan. Оповідання примітне тим, що в ньому як фантастичний елемент згадано охоронну сигналізацію.
1896 року Джагдіш Чандра Бос, відомий як батько бенгальської наукової фантастики, написав «Ніруддешер Кахіні». В цьому оповіданні про , одному з перших бенгальських науково-фантастичних творів, йдеться про позбавлення від циклону за допомогою невеликої пляшечки («Кунтол Кешорі»). Пізніше він включив це оповідання зі змінами під назвою «Палатак Туфан» («Циклон-втікач») до збірки есеїв під назвою «Аб'якто» (1921)..
Рокея Сахават Госсейн (Бегум Рокея), рання ісламська феміністка, написала «Сон султани» — один із перших прикладів феміністичної наукової фантастики. Вона зображує феміністичну утопію , у якій чоловіків замкнено в ізоляції у спосіб, що відповідає традиційній мусульманській практиці пурди для жінок. Оповідання, написане англійською мовою, вперше опубліковано 1905 року в мадраському журналі Indian Ladies Magazine, а за три роки потому воно вийшло окремою книгою.
«Мегдутер Морте Агомон» («Вознесіння Божих посланців на Землю») , натхненне «Війною світів», описує перший контакт між двома розумними видами. Роя, замість того, щоб вторгнутися в мегаполіс, такий як Колката чи Лондон, спускаються до бенгальського села під назвою Біласпур. Хоча забобонні селяни називають прибульців істотами надприродного хаосу, головний герой Біной-бабу, який цікавиться наукою, каже: «Це не робота ні привида, ні людини. Це робота невідомої сили, яку ви не знайдете на цій Землі. Та сила, яку шукали вчені всього світу, вперше з'явилася тут, у цій Бенгалії! О, Камале, ти не можеш уявити, як я щасливий!». Як батько бенгальської пригодницької літератури, Рой проводить читача через оповідь Біноя. Її поділено на дві частини: перша — футуристичний, індійський погляд на парадокс Фермі, друга — доісторична пригода, натхненна «Машиною часу» Веллса. У пізніших романах Рой також створив індійський варіант «Загубленого світу» Дойла під назвою «Майнаматір Маяканон» («Сюрреалістичний сад Майнаматі»). Його «Нободжугер Мохаданоб» вважають першим твором бенгальської літератури про роботів.
Постколоніальна епоха калпабігян в Індії Наукову фантастику писали низка письменників із Західного Бенгалу (Індія). Куратором бенгальської наукової фантастики/калпавіджняна вважають , одного з найвідоміших письменників-фантастів Західного Бенгалу. Під псевдонімом Акаш Сен він допомагав редагувати журнал «Ашчорджо» (1963—1972), перший бенгальський науково-фантастичний журнал на Індійському субконтиненті. Хоча журнал виходив недовго, він породив низку нових літературних голосів, таких як Ранен Гош, Хітіндранараян Бгаттачар'я, Суджит Дгар, Гурнік Сінгх, Діліп Райчаудхурі, Енакші Чаттопадхай, Премендра Мітра та Сатьяджит Рай. «Ашчорджо» також публікував перекладені твори західної наукової фантастики Золотої доби, як от Азімова, Кларка та Гайнлайна.
На піку популярності Бардган разом із Сатьяджитом Раєм, Премендрою Мітрою та Діліпом Райчаудхурі вів радіопрограму на Всеіндійському радіо, дві передачі, засновані на ідеї , під назвою «Мохакашджатрі Бангалі» («Бенгальські астронавти») та «Собудж Мануш» («Сага про зелених чоловічків»).
Перший науково-фантастичний кіноклуб в Індії, можливо, також у Південно-Східній Азії, був дітищем Бардгана.
Також він створив науково-фантастичний серіал «Професор Нутболту Чокро», заснований на однойменному персонажі.
Після сімейної травми Бардгана, яка призвела до припинення видання «Ашчорджо», 1975 року він перезапустив журнал під назвою «Фантастик», а Ранен Гош обійняв його місце співредактора. Термін «калпавіджнян» уперше з'явився саме в цьому журналі. На відміну від «Ашчорджо», «Фантастик» не був виключно науково-фантастичним виданням; він також включав інші художні жанри, як от фентезі та жахи. Попри нестабільний графік публікацій та значну залежність від передруків, «Фантастик», до припинення видання 2007 року, продовжував виходити понад десять років. У проміжні роки інший науково-фантастичний журнал, «Вісмой», редагувався Суджітом Дхаром та Раненом Гхошем, але виходив лише два роки. Варто відзначити такі журнали, як «Кішор Вісмой» Аніша Деба, «Самарджит Кар» та «Кішор Г'ян Бігган» Рабіна Балла.
Видатний кінорежисер і письменник Сатьяджит Рей також збагатив бенгальську наукову фантастику, написавши багато оповідань («Бонкубабур Бондгу», «Мойурконті Желлі», «Бріхачанчу» тощо), а також низку науково-фентезійних романів про вченого та винахідника . Ці оповідання зорієнтован на дитячу та молодіжну аудиторію Бенгалії, зокрема передплатників журналу , редактором якого був Рей. Останні два оповідання про Шонку завершив Судіп Деб. Рей також переклав «» Бредбері та «Дев'ять мільярдів імен Бога» Кларка. В оповіданні Рея йдеться про іншопланетянина на ім'я Містер Анг, який здобув популярність серед бенгальців на початку 1960-х років. Стверджується, що сценарій фільму Стівена Спілберга «Інопланетянин» ґрунтується на сценарії фільму «Чужий», який Рей надіслав продюсерам наприкінці 1960-х років.
«Артатрісна» Суміта Бардхана — перший детективний роман у стилі стімпанк бенгальською мовою.
Серед інших відомих письменників-фантастів Ліла Маджумдар, Премендра Мітра, Ранен Ґош, Суніл Гангопадхяй, Ширшенду Мукхопадхяй, Саїд Мустафа Сірадж, Самарджіт Кар, Аніш Деб, Бісваджит Гангулі, Сіддхартха Ґош, Суман Сен, Раджеш Басу, Абхіджнан Ройчоудхурі, Крішненду Бандіопадх'я, Дебоййоті Бхаттачар'я, Саікат Мухопадх'я, Суміт Бардхан, Ребанта Ґосвамі, Сохам Гуха, Сандіпан Чаттопадх'я та Малліка Дхар.
Наукова фантастика в Бангладеш Після роману Казі Абдул Халіма «Сльози космосу» ( — Мохасуннер Канна), першим сучасним східнобенгальським науково-фантастичним романом став написаний після здобуття незалежності та опублікований 1973 року бенгальський науково-фантастичний роман Гумаюна Ахмеда «Томадер Джонно Валобаса» ("Любов до всіх вас "). Цю книгу вважають першим повноцінним бангладеським науково-фантастичним романом. Він також написав Тара Тін Джон («Їх було троє»), Ірина, Анонто Накшатра Біті («Нескінченна галактика»), «Рівняння Фіхи» ( - Фіха Сомікорон) та інші твори.
Вважається, що бенгальська наукова фантастика досягла нового рівня літературної вишуканості завдяки внеску Мухаммеда Зафара Ікбала. Під час навчання в Даккському університеті його оповідання «Копотронікове кохання» () опубліковано в тижневику . Пізніше він написав серію оповідань про Копотроніка та опублікував їх як збірку під назвою «Copotronic Sukh Dukkhu». Видавцем книги було видавництво з Дакки. Збірка здобула значну популярність, і серед бенгальських письменників і читачів виник новий напрямок наукової фантастики. Після цієї першої збірки Ікбал перетворив свій науково-фантастичний мультфільм «Мохакаше Мохатраш» («Жах у космосі») на роман. Загалом, він написав найбільшу кількість науково-фантастичних творів у бенгальській науковій фантастиці.
1997 року вперше вийшов «Moulik», перший і найдовше видаваний бангладеський науково-фантастичний журнал, редактором якого був відомий карикатурист . Цей щомісячний журнал відіграв важливу роль у розвитку бенгальської наукової фантастики в Бангладеш. Під час роботи в журналі сформувалися низка нових і перспективних письменників-фантастів, як от Рабіул Гасан Аві, Анік Хан, Асрар Масуд, Саджад Кабір, Рассел Ахмед та Мізанур Рахман Каллол.
Інші письменники Бангладеш Серед інших відомих письменників цього жанру — Вобдеш Рей, Ракіб Гасан, Ніпун Алам, , , Абдул Ахад, Анірудха Алам, Агзанул Габіб, Камаль Арсалан, доктор Ахмед Муджибар Рахман, , Свапан Кумар Гаєн, Мохаммад Зайдул Алам, Мостафа Танім, Джубайда Гульшан Ара Гена, Амірул Іслам, Тугідур Рахман, Закарія Свапан, Казі Шахнур Гусейн і Мілтон Госсейн. Мухаммад Анварул Гоке Хан пише наукову фантастику про паралельні світи та таємниці науки й математики. Алтамаз Паша — письменник-фантаст, чия книга «Валджанер Шопно» вийшла у видавництві Уттан Порбо.
Дедалі більше письменників, особливо молодих, почали писати наукову фантастику, що започаткувало нову еру в бенгальській літературі.
Науково-фантастичні журнали Після припинення випуску журналу «Фантастик» у бенгальському літературному просторі в науковій фантастиці виникла порожнеча. Хоча популярні журнали для молоді, як от «Shuktara», «Kishore Bharati» та , публікували спеціальні випуски, присвячені науковій фантастиці, з'явилися нові платформи, що просувають наукову фантастику бенгальською мовою через онлайн-журнали. Популярні вебжурнали, такі як «Joydhakweb», публікували науково-фантастичні оповідання.
2016 року значною подією став вихід журналу (কল্পবিশ্ব), першого бенгальського вебжурналу для дорослих читачів, присвяченого науковій фантастиці та фентезі. У тематичних випусках «Калпабісва» розглядає багато тем, пов'язаних з калпавіджняном, а також із глобальною науковою фантастикою, як от фемінізм у науковій фантастиці, кліматична фантастика, Золота доба світової наукової фантастики, різні піджанри панку та наукова фантастика в японській літературі (тобто манґа й аніме). Під керівництвом «Калпабісва» провела 2018 року першу Конференцію наукової фантастики Східної Індії.
Зображення персонажів Більшість бенгальських авторів наукової фантастики використовують різних персонажів для різних творів, створюючи їх відповідно до теми оповідання.
У оповіданнях Мухаммеда Зафара Ікбала іноді повторюються імена, але один і той самий персонаж ніколи не використовувався більш ніж в одному оповіданні.
Казі Шахнур Гуссейн, старший син та онук , написав науково-фантастичну серію «Чотомама», в якій змальовано пригоди молодого бангладеського вченого Румі Чотомами та його племінника.
Сатьяджит Рай зобразив літнім чоловіком, який вільно володіє 72 мовами та створив багато інноваційних винаходів. Його регулярно супроводжують інші персонажі, зокрема вчені Джеремі Сондерс та Вільгельм Крол, його сусід містер Абінаш, слуга Праглад та улюблений кіт Ньютон.
У статті «Хемендра Кумар Рей і народження пригоди калпабігян», Бодгісаттва Чаттопадх'яй сказав: «„Аманушік Мануш“ стає науковою фантастикою, поєднуючи в собі як науку, так і наукову фантастику, зокрема оповіді про втрачені раси, і підриваючи їхні позиції зсередини. „Аманушік Мануш“ можна визнати науковою фантастикою не тільки через те, що в тексті він позиціонується як науковий твір, а й, зокрема, через те, що він входить до групи науково-фантастичних оповідань, що дозволяє нам ідентифікувати його як частину жанру. Саме завдяки своєму поводженню з міфом „Аманушік Мануш“ можна чіткіше ідентифікувати як калпабігян.»