Тарік Сулейман (також Соліман, Сулайман, Бамбаліто або «Безіменний герой»; можливо, від ) — філіппінський дату з регіону (провінція Пампанга), який очолив війська корінного населення у боротьбі проти іспанських колонізаторів під проводом Мігеля Лопеса де Легаспі. Він є центральною фігурою , що відбулася 3 червня 1571 року, де він загинув.

В історичній літературі Таріка Сулеймана часто плутають з (правителем Маніли), проте сучасні дослідження та капампанганські історики стверджують, що це дві різні історичні особистості. Деякі джерела називають його «хоробрим юнаком із Макабебе», ім'я якого не збереглося в іспанських хроніках, а варіант «Тарік Сулейман» походить з генеалогічних записів XIX століття. Його вшановують як одного з перших філіппінських мучеників за свободу, який відмовився підкоритися іспанському пануванню.

Життєпис

Деталі раннього життя Таріка Сулеймана залишаються невідомими через відсутність детальних записів у іспанських колоніальних архівах, які здебільшого описують його як безіменного лідера. Він був правителем або воєначальником громади Макабебе і відзначався більш запальним та непримиренним характером, ніж правителі Маніли. Коли іспанські конкістадори прибули на Лусон, місцеві правителі — Раджа Матанда, та  — спочатку уклали мирний пакт із Мігелем Лопесом де Легаспі. Однак Тарік Сулейман категорично відмовився приєднатися до цього союзу та підкоритися іспанській короні, вирішивши чинити збройний опір.

Кульмінацією протистояння стала 3 червня 1571 року. Тарік Сулейман, не отримавши підтримки від правителів Тондо та Маніли, зумів мобілізувати значні сили: флот із 40 бойових човнів (каракоа) та близько 2000 воїнів з , Хагоноя та інших міст Пампанги. Його план полягав у тому, щоб атакувати іспанський флот, що стояв на якорі біля порту Тондо. Іспанські сили під командуванням магістра табору були добре озброєні та підготовлені. Проте поступалися кількістю: лише 280 воїнів та 600 допоміжних одиниць. Гойті наказав своїм кораблям зчепитися попарно, утворивши суцільну масу, що виглядала як легка мішень для місцевих каное.

Коли війська Таріка Сулеймана увійшли в зону ураження, іспанці відкрили шквальний вогонь з мушкетів та артилерії майже впритул. Це призвело до нищівної поразки філіппінських сил: човни були знищені, а сотні воїнів, зокрема самого Таріка Сулеймана, загинули. Іспанські хроніки зафіксували, що лідер повстання загинув у бою, що спричинило паніку та відступ решти його військ. Смерть Таріка Сулеймана та перемога іспанців дозволили Легаспі зміцнити свою владу в Манілі, заснувати міську адміністрацію та поширити контроль на сусідні провінції, зокрема Пампангу.

Проблема ідентифікації особистості

Протягом тривалого часу в філіппінській історіографії існувала плутанина щодо особи лідера, який загинув у . Багато історичних праць помилково приписували цю роль , спадкоємцю престолу Маніли. Однак ретельний аналіз іспанських першоджерел доводить, що це були різні людиHistory of Manila. Accessed September 08, 2008.:

Раджа Сулейман з Маніли пережив битву 1571 року і брав участь у пізнішому повстанні проти іспанців у 1574 році. Іспанці добре знали його і чітко ідентифікували в документах. Лідер з Макабебе (Тарік Сулейман) загинув безпосередньо у битві 3 червня 1571 року, що зафіксовано у звітах Легаспі віцекоролю Мексики.

В іспанських звітах герой з Макабебе часто залишається безіменним або згадується як «король Макабебе» чи «хоробрий юнак». Ім'я «Тарік Сулейман» увійшло в обіг завдяки усним переказам та генеалогічним записам, представленим його ймовірними нащадками у XIX столітті. Деякі історики також асоціювали його з іменами Бамбаліто або Банкау. Попри відсутність імені в офіційних реєстрах колонізаторів, його історична роль як організатора першого значного опору на Лусоні є беззаперечною.

Історична спадщина та вшанування пам'яті

У 2016 році Національна історична комісія Філіппін відкрила історичний маркер у місті Макабебе, офіційно вшанувавши «безіменного героя» битви при Бангкусай і розвінчавши міф про участь у ній Раджі Сулеймана. У місті Макабебе встановлено кам'яну статую Таріка Сулеймана перед будівлею муніципалітету. У місті Масантол (колишня частина Макабебе) на честь героя названо державну середню школу, збудовану на місці, де, за переказами, розташовувався його форт. Прихильники визнання Таріка Сулеймана національним героєм закликають законодавчо закріпити 3 червня як День Таріка Сулеймана, який наразі є регіональним святом. У 2021 році було випущено пам'ятну монету на честь битви та її героя.

Цікавим історичним парадоксом є те, що після поразки Таріка Сулеймана воїни з Пампанги, відомі своєю надзвичайною хоробрістю та майстерністю, згодом стали вірними союзниками іспанців. Як зазначав британський генерал Вільям Дрейпер у 1762 році, описуючи їхню лють у бою, ці воїни «ніколи не відступали і билися як скажені собаки, гризучи наші багнети». Проте сам Тарік Сулейман залишився в історії символом непокори та самопожертви заради незалежності.

Коментарі

Примітки