MAXI (, Монітор рентгенівського зображення всього неба) — японський рентгенівський телескоп, встановлений на Міжнародній космічній станції з 2009 року. Прилад використовує рентгенівські детектори з широким полем зору для проведення огляду неба й вимірювання яскравості рентгенівських джерел кожні 96 хвилин.
Інструмент MAXI був розроблений Агентство аерокосмічних досліджень Японії (JAXA). Його запустили 2009 року та встановили на зовнішній стороні модуля Кібо.
Для моніторингу мінливості астрономічних джерел рентгенівського випромінювання прилад використовує кілька рентгенівських детекторів із широким полем зору, у тому числі GSC (, газова щілинна камера) та SSC (, твердотільна щілинна камера). MAXI проводить повний огляд неба кожні 96 хвилин (один оберт навколо МКС навколо Землі).
Відкриття Робота MAXI розпочалася в серпні 2009 року, і спочатку планувався дворічний план роботи. JAXA неодноразово продовжувала термін місії.
У серпні 2022 року розпочалася програма швидких сплесків рентгенівського випромінювання, спільна між MAXI та NICER, іншого приладу, встановленого на МКС. Ця програма отримала назву OHMAN (, орбітальне з'єднання MAXI та NICER).
MAXI допоміг відкрити швидко обертову систему чорної діри й зорі .
Наступник Наступником MAXI став iSEEP Wide-Field MAXI (скорочено — iWF-MAXI). Порівняно з MAXI, який може в кожний момент дивитись лише на 2 % небесної сфери, iWF-MAXI здатний одночасно оглядати 10 % неба. iWF-MAXI використовуватиме шину i-SEEP (IVA-replaceable Small Exposed Experiment Platform) — адаптер для корисних навантажень середнього розміру в модулі Кібо. 2015 року iWF-MAXI, обраний як «місія за можливості» () , а 2019 року він розпочав спостереження на МКС.
Примітки
Посилання
MAXI, Агентство аерокосмічних досліджень Японії Інформаційний бюлетень MAXI, NASA.gov Дослідницька сторінка MAXI, Riken Зображення