Константинопольська обсерваторія Такіюддіна — одна з найбільших стародавніх середньовічних астрономічних обсерваторій, заснована в Константинополі (нині Стамбул) у 1577 році. Проіснувала лише кілька років і була зруйнована 1580 року.

Історія У 1574 році Мурад III став султаном Османської імперії. Головний астроном імперії, , звернувся до султана з проханням профінансувати будівництво великої обсерваторії, яка могла б конкурувати з обсерваторією Улугбека в Самарканді. Султан схвалив пропозицію, і будівництво було завершено в 1577 роціJohn Morris Roberts, The History of the World, pp. 264-74, Oxford University Press, майже одночасно з обсерваторією Тихо Браге в Ураніборзі.

Ця обсерваторія складалася з двох великих споруд, розташованих на пагорбі з видом на європейську частину Константинополя, звідки відкривався широкий огляд нічного неба. Подібно до сучасних установ, головна будівля була відведена для бібліотеки та житлових приміщень для персоналу, тоді як у меншій будівлі розміщувалася колекція інструментів, побудованих Такіюддіном. Серед них були гігантська армілярна сфера та точний механічний астрономічний годинник для вимірювання положення та швидкості планет. За допомогою цих інструментів Такіюддін сподівався оновити старі астрономічні таблиці руху планет, Сонця та Місяця.

За кілька місяців після завершення будівництва обсерваторії на небі з'явилася комета з величезним хвостом, і султан Мурад III зажадав від свого астронома прогнозу щодо неї. «Працюючи день і ніч без їжі та відпочинку», Такіюддін вивчав комету і зробив передбачення, що вона є «ознакою благополуччя та пишноти» і означатиме «завоювання Персії». На жаль, замість пишноти в деяких частинах імперії настала руйнівна чума, і кілька важливих осіб померлиArabs and Astronomy, written by Paul Lunde and Zayn Bilkadi Saudi Aramco World, January February 1986. Астрономія була шанованою та схваленою наукою серед ісламського духовенства Османської імперії, проте цього не можна було сказати про астрологію, галузь, яка вважається ворожінням і, отже, суперечила шаріату. Щоб запобігти її подальшому використанню для астрологічних цілей, духовенство домоглося знищення обсерваторії. Це сталося саме тоді, коли король Данії побудував обсерваторію для Тихо Браге, яка зрештою проклала шлях для визначення Кеплером орбіт планет.

Інструменти

Такіюддін написав важливий трактат про астрономічні інструменти під назвою «Спостережні інструменти каталогу імператора», в якому описав астрономічні інструменти, що використовувалися в його Константинопольській обсерваторії. Серед них були стародавні інструменти, такі як армілярна сфера, паралактична лінійка та астролябія; середньовічні мусульманські інструменти, такі як універсальна астролябія, азимутальний та настінний квадранти, секстанти; та кілька інструментів, які він сам винайшов, зокрема секстант у рамці зі шнурами для визначення рівнодення, подібний до того, що пізніше використовував Тихо Браге, та дерев'яний квадрант для вимірювання азимутів та висот. Однак його найважливішим астрономічним інструментом є «спостережний годинник», який він описує як «механічний годинник з трьома циферблатами, що показують години, хвилини та секунди. Ми ділили кожну хвилину на п'ять секунд». Цей прилад використовували для вимірювання прямого піднесення зір. Його вважають одним із найважливіших нововведень у практичній астрономії XVI століття, оскільки на початку століття годинники були недостатньо точними для використання в астрономічних ціляхSevim Tekeli, «Taqi al-Din», in Helaine Selin (2008), Encyclopaedia of the History of Science, Technology, and Medicine in Non-Western Cultures, Springer, (print), (online.).

Також у своїй Константинопольській обсерваторії Такіюддін побудував «надзвичайно сучасний на вигляд» земний глобус, один із найдавніших у своєму роді.

Спостереження Такіюддін використав свій новий «спостережний годинник», щоб створити зідж (під назвою «Кульмінація думок у царстві обертових сфер»), точніший за своїх попередників, Тихо Браге та Миколая Коперника. Такіюддін також був першим астрономом, який використовував десяткову кому у своїх спостереженнях замість шістдесяткових дробів, які використовували його попередники й сучасники. Він також використовував метод «спостереження трьох точок» Аль-Біруні. У своїй праці «Кульмінація думок у царстві обертових сфер» Такіюддін описав ці три точки так: «дві з них знаходяться в опозиції на екліптиці, а третя — у будь-якому бажаному місці на екліптиці». Він використовував цей метод для обчислення ексцентриситету орбіти Сонця та річного руху апогею, як і Тихо Браге та Коперник невдовзі після цього, хоча значення Такіюддіна були точнішими завдяки його спостережному годиннику та іншим точнішим інструментам.

Посилання

Література

King, David A. (2000). «Taḳī al-Dīn». In Bearman, P. J.; Bianquis, Th.; Bosworth, C. E.; van Donzel, E. & Heinrichs, W. P. (eds.). The Encyclopaedia of Islam, Second Edition. Volume X: T–U. Leiden: E. J. Brill. pp. 132—133. ISBN 978-90-04-11211-7. Ahmad Y Hassan, Taqi al-Din and Arabic Mechanical Engineering, Institute for the History of Arabic Science, Aleppo University, 1976, pp. 34–35. Antoine Gautier, L'âge d'or de l'astronomie ottomane, in L'Astronomie, (Monthly magazine created by Camille Flammarion in 1882), December 2005, volume 119.