Мей Сабай Ф'ю (; , Янгон, М'янма) — качинська феміністка та правозахисниця з М'янмиA day in photos «6 Ethnic Kachin activist Patrick Kum Ja Lee (left) smiles after posing for a picture with his wife and prominent human rights activist May Sabe Phyu outside Insein prison in Yangon.». Активно просуває права людини, свободу слова, мир, справедливість для етнічних меншин М'янми, гендерну рівність, бореться з насильством у штаті Качин та з різними формами насильства проти жінок.

Ранні роки Народилася в Янгоні, М'янма, 5 серпня 1976 року в родині качинської матері та бірманського батька. Вона є старшою дочкою з чотирьох суродженців. У шлюбі з Патріком Кум Джа Лі народила двох доньок та сина.

Кар'єра Здобула ступінь бакалавра наук (математика) в Університеті дистанційної освіти в Янгоні та ступінь магістра з гендерних досліджень і розвитку Азійського технологічного інституту, Таїланд, де досліджувала вплив на здоров'я з урахуванням гендерних відмінностей внаслідок будівництва греблі М'їцоне в штаті Качин, М'янма, яке викликало широку опозицію. Вона працювала в ПРООН як спеціалістка з медичної освіти та в MSF-Holland на різних посадах, зокрема як керівниця медичної освіти та керівниця групи консультаційної програми з догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом.

2008 року відіграла важливу роль у формуванні міжвідомчої Технічної робочої групи із захисту жінок під час реагування на циклон Наргіз. Групу створили для полегшення труднощів, спричинених штормом. Шторм змінив сімейний склад домогосподарств, залишивши 14 з кожних 100 домогосподарств з жінками на чолі, більшість з яких овдовіли. Крім того, різко зросла кількість жінок, втягнутих у проституцію за гроші, їжу чи послуги. Оскільки ці домогосподарства були вразливими як з точки зору бідності, так і безпеки, група негайно зосередилася на методах забезпечення задовільного житла, сексуальної освіти, професійного навчання жінок та мереж підтримки. Завдяки зусиллям групи за 18 місяців після циклону вдалося повернути умови для цих вразливих жінок.

Після стабілізації ситуації з ліквідації наслідків стихійного лиха група перетворилася на Мережу гендерної рівності, старшою координаторкою якої була Мей Сабай Ф'ю. 2012 року група допомагала уряду у розробці Національного стратегічного плану щодо покращення становища жінок. Організація активно працювала над забезпеченням гендерної рівності та розробкою стратегій щодо пом'якшення та запобігання насильству проти жінок і дівчат. Як директорка Мережі гендерної рівності здійснювала правову допомогу з питань прав жінок і гендерної рівності, а також контролювала реалізацію стратегічних ініціатив мережі щодо просування справедливої національної політики. Відіграла важливу роль у виведенні мережі на новий етап високоефективної правової допомоги, що ґрунтується на доказах, шляхом проведення практичних досліджень.

Відіграла важливу роль у розробці двох новаторських дослідницьких проєктів: якісного дослідження насильства проти жінок й аналізу гендерно зумовлених соціальних практик і культурних норм у контексті М'янми. Завершення дослідження «За мовчанням: насильство проти жінок та їхня стійкість» знаменує важливий крок у підвищенні обізнаності та вживанні заходів щодо припинення насильства проти жінок у М'янмі; це дослідження є одним з перших, яке систематично досліджує випадки насильства проти жінок серед населення загалом і надає аналіз різних видів насильства, його наслідків, причин і стратегій подолання труднощів жінками. Друге новаторське дослідження соціальних і культурних практик та їхнього впливу на гендерну рівність розглядає історичні наративи та сучасні культурні та релігійні погляди на жінок і чоловіків у М'янмі, зокрема культурні зміни та способи, якими норми впливають на ставлення та поведінку. Дослідження «Підіймаючи завісу: культурні норми, соціальні практики та гендерна рівність у М'янмі» описує стереотипи та сприйняття жінок в економіці, освіті, спорті, охороні здоров'я та ЗМІ. У звіті пропонуються способи, за допомогою яких конкретні сектори можуть виявляти та змінювати поширені культурні дискурси та практики, що створюють перешкоди для розширення прав і можливостей жінок.

Завдяки своїй мережі координувала процес реформування законодавства з різними зацікавленими сторонами з метою розробки першого в країні закону про запобігання насильству проти жінок, який передбачатиме нову кримінальну відповідальність за різні види насильства, цивільні засоби правового захисту та режим виконання закону, зокрема освітні та навчальні програми, а також нову систему правосуддя та процедури розв'язання спорів. Запропонований новий закон охоплює низку питань, як-от зґвалтування у шлюбі, інцест, переслідування жінок, насильство проти жінок, пов'язане з використанням технологій, та отримання захисних ордерів.

Відіграла провідну роль у протистоянні вкрай суперечливому проєкту Законів про захист раси та релігії, схвалений 2015 року та має серйозні наслідки для прав жінок у М'янмі. Запропонований законопроєкт порушує свободу віросповідання та спрямований саме проти меншин. Під час своєї кампанії проти законопроєкту стала жертвою телефонних погроз.

Небезпеки залучення до активізму в М'янмі 2012 року, після відновлення бойових зіткнень між Організацією незалежності Качина та армією М'янми, співзаснувала Мережу миру Качина та Мережу миру жінок Качина, щоб підвищити обізнаність про становище внутрішньо переміщених осіб. Підтримує міжетнічне зміцнення довіри та залучення жінок до мирного процесу для розв'язання цього конфлікту. Як співкоординаторка обох організацій, організувала перший публічний захід, присвячений порушенню питань ВПО в провідних ЗМІ, та провела оглядову екскурсію для представників ЗМІ у таборах ВПО. Після мирної демонстрації, що закликала до припинення громадянської війни в Янгоні, їй разом з іншим співорганізатором були висунуті звинувачення. Протягом наступних 14 місяців вони 120 разів з'являлися в шести судах, зрештою сплативши штрафи в розмірі 20 000 к'ятів (приблизно 20 доларів США) у двох судах, а звинувачення зняли згідно з президентською амністією.

У 2015—2016 роках влада М'янми використала арешт і засудження чоловіка правозахисниці Мей Сабе Ф'ю — гуманітарного працівника Патрік Кум Джаа Лі — як інструмент тиску та залякування. Його без ордера ув'язнили у в'язниці Інсейн і засудили за «онлайн-наклеп» через допис у Facebook, пов'язаний із критикою головнокомандувача Мін Аун Хлаїнга.

Цей випадок ілюструє репресії проти активістів, які виступали проти антимусульманських й ультранаціоналістичних буддійських рухів і критикували «закони про захист раси та релігії», підтримані організацією Ма Ба Тха. Через свою публічну позицію Мей Сабе Ф'ю та інші активісти зазнавали погроз і стигматизації, а їхні родини — покарання за правозахисну діяльність.

Це вплинуло на її особисте та професійне життя. Через погрози та політичну ситуацію в її країні у квітні 2021 року активістка була змушена втекти до США. Працювала науковою співробітницею у Програмі Південно-Східної Азії Корнелльського університету.

Виступала на різних семінарах з прав людини в М'янмі, відстоюючи права людей з інвалідністю та просування і захист прав людини.

Нагороди За лідерські якості у відстоюванні повних і рівних прав жінок та етнічних і релігійних меншин у М'янмі, 2015 року визнана найхоробрішою жінкою світу Державним департаментом США. Стала другою жінкою з Бірми, після Зін Мар Аунг, ушанована цією нагородою. У вересні 2015 року визнана видатною випускницею Асоціацією випускників Азійського технологічного інституту у Таїланді, де здобула свій перший ступінь магістра з гендерних досліджень і розвитку. 2021 року стала лавреаткою Франко-німецької премії за права людини та верховенство права.

2018 року навчалася в Школі управління імені Джона Ф. Кеннеді при Гарвардському університеті за річною програмою державного управління для молодших спеціалістів як одна зі стипендіаток Мейсона.

Примітки

Посилання