«Юродивий» — незавершена поема Тараса Шевченка, написана 1857 року в Нижньому Новгороді.
Написання Збереглася рукописна копія О. Я. Кониського з автографа поемиІЛ, ф. 77, № 3. Твір датується орієнтовно: грудень 1857 року, місце написання — Нижній Новгород.
Твір не закінчено. Він становить, ймовірно, вступ до поеми, про задум якої Шевченко зробив запис у щоденнику 19 липня 1857 року: поет бачив уві сні «какой-то восточный город, утыканный, как иглами, высокими минаретами». «В тесной улице этого восточного города встречаю я будто бы ренегата Николая Эварестовича Писарева в зеленой чалме и с длинною бородою. А безрукий Бибиков и рядом с ним Софья Гавриловна Писарева сидят на балконе и тоже в турецком костюме. Они что-то говорили о Киевском пашалыке. [...] У меня все вертелся перед глазами ренегат Писарев с своим всемогущим покровителем и с своєю бездушной красавицей супругой. Где он? И что теперь с этим гениальным взяточником и с его целомудренной помощницей? Я слышал здесь уже, что он из Києва переведен был в Вологду гражданским губернатором и что в Вологде какой-то подчиненный ему чиновник публично в церкви во время обедни дал ему пощечину. И после этой истинно торжественной сцены неизвестно куда скрылся так громогласно уличенный взяточник. В ожидании утра я на этом полновесном фундаменте построил каркас поэмы вроде «Анджело» Пушкина, перенеся место действия на Восток. И назвал ее «Сатрап и Дервиш». При лучших обстоятельствах я непременно исполню этот удачно проектированный план. Жаль, что я плохо владею русским стихом, а эту оригинальную поэму нужно непременно написать по-русски». Виникнення задуму поеми може бути датоване за записом у щоденнику Шевченка 19 липня 1857 року«Юродивий» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 258-260; 696-698.] litopys.org.ua Процитовано 17 грудня 2025.
13 грудня 1857 року в Нижньому Новгороді, по дорозі з заслання, Шевченко записав у щоденнику: «Сегодня же принимаюсь за „Сатрапа и Дервиша“, и если Бог поможет окончить с успехом, то посвящу его честным и благородным землякам моим (маються на увазі М. Лазаревський та Л. Жемчужников). Мне хочется написать «Сатрапа» в форме эпопеи». Незавершений уривок написано, ймовірно, незабаром після цього запису, наприкінці грудня 1857 року. Автограф не відомий. Після смерті Шевченка він належав Л. Жемчужникову, а після його смерті — О. Кониському. За описом Кониського, «вірші писані власною рукою Шевченка на чвертці паперу, складеній у восьмушку»ІЛ, ф. 77, № 3. Для публікації твору в «Записках Наукового товариства імені Шевченка» Кониський з першої копії виконав нову копію, дещо змінивши пунктуацію і докладніше описавши автографІЛ, ф. 61, № 359.
Публікація Вперше поема надруковано у виданні: «Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори» (ЗНТШ, 1901, книга 1, стор. 3—6), за згаданою новою копією з копії (№ 359); у публікації помилково прочитано рядок 63: «рядами» замість «задами»; «не викроїлось» у рядку 62 виправлено редактором на «не викроїлося» заради збереження ритму.
Вперше введено до збірки творів у виданні: «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1902, стор. 268 — 270), ймовірно, за публікацією О. Кониського.
Сюжет Завершена частина «Юродивого» тематично й формально розвивала напрям попередньої сатири Шевченка [«Сон» («У всякого своя доля»), «Кавказ» тощо]. Сатира «Юродивого» спрямована як безпосередньо проти самодержавства в особі Миколи I та його сатрапів, так і проти українського панства («Німії, подлії раби, // Підніжки царськії») і покірного загалу («свинопаси»). З викриттям царизму і суспільної пасивності поєднується богоборча тема (мотив «всевидящого ока», байдужого до царських злочинів). Сатира поеми невіддільна від її позитивної теми — уславлення революційного героїзму. Цю лінію «Юродивого» втілено в образах декабристів, «юродивого» і в безпосередніх революційних деклараціях автора. Поема пройнята жаданням майбутньої революції і революційним оптимізмом. За стилем «Юродивий» — лірично-сатиричний монолог, лексика якого — сплав народної мови з використанням народно-сатиричних зворотів і вульгаризмів у дусі бурлеску, слів, характерних для образної мови тогочасної громадянської поезії («сатрап», «кайдани»), і пародійованої офіційної фразеології («благосклонні пребивали»). Образи типу «фельдфебель-цар» були поширені в тогочасній нелегальній російській літературі (О. Герцен, О. Полежаєв, П. Лавров, М. Щербина, М. Добролюбов тощо). «Юродивий» — своєрідний поетичний «розрахунок» Шевченка з минулою миколаївською добою і водночас початок нового етапу творчості«Юродивий» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 394-408.] litopys.org.ua Процитовано 17 грудня 2025.
Примітки
Посилання «Юродивий» у Шевченківському словнику litopys.org.ua