1-й СС-штандарт (), або 1-й СС-штандарт Юліус Шрек () — військова організаційна структура полкового рівня Загальних СС та один із підрозділів бойового складу СС.
Зміст Підрозділ сформовано 1 серпня 1928 року. Він був реорганізований з попередніх підрозділів «Шуцштаффель» (СС), відомих як СС-Гаус. Розташований у Мюнхені, 1-й СС-штандарт був відповідальний за охорону вищих лідерів нацистської партії, включаючи Адольфа Гітлера. Його першим командиром був Йозеф «Зепп» Дітріх. Протягом більшої частини свого існування формування було відоме під почесним званням «Юліус Шрек». Шрек був співкомандиром першого підрозділу охоронців Штабної охорони () Гітлера у 1923 році, а пізніше першим лідером СС.
До 1929 року Гітлер реформував підрозділ особистої охорони, відомий як «Штабсвахе», який згодом став ядром майбутньої 1-ї дивізії СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер». На цьому етапі «Штабсвахе» та 1-й СС-штандарт виконували однакові функції. Однак до 1930 року Дітріха почали розглядати виключно як командира «Штабсвахе», а щоденним управлінням 1-го штандарту займався тодішній СС-штандартенфюрер Генріх Гефліх.
Коли Гітлер став канцлером Німеччини в 1933 році, Дітріх вирушив з фюрером до Берліна, щоб створити нову гвардію СС для охорони німецького лідера. Вона складалася переважно з бійців 1-го штандарту СС. Підрозділ замінив армійську гвардію, призначену для охорони канцлера Німеччини. Дітріх згодом очолив новий підрозділ, відомий як «СС-Штабвахе Берлін» (). 17 березня 1933 року він відібрав 117 кандидатів для формування «СС-Штабвахе Берлін» (), і незабаром замінив армійську охорону в рейхсканцелярії на своїх людей. З цієї групи особистих охоронців Гітлера першого набору врешті-решт троє стали командирами дивізій, принаймні вісім командирами полків, п'ятнадцять — командирами батальйонів, а понад тридцяти — командирами рот у військах СС. Одинадцять зі 117 охоронців першого набору здобули Лицарський хрест, а сорок з них були нагороджені німецьким хрестом у золоті за хоробрість.
У листопаді 1933 року, до 10-ї річниці Пивного путчу, підрозділ отримав нову назву «Ляйбштандарт Адольф Гітлер» ().
До «Ночі довгих ножів» 1934 року СС зміцнилися, відкривши нову штаб-квартиру в Берліні. 1-й СС-штандарт втратив більшу частину свого оперативного значення та став підрозділом, приєднаним до штаб-квартири нацистської партії в Мюнхені, відомої як «Коричневий будинок», за безпеку якого СС відповідав.
Наступним командиром 1-го СС-штандарт після «ночі довгих ножів» став Юліан Шернер, пізніше відомий як керівник СС та поліції Кракова, якого зобразили у фільмі Стівена Спілберга «Список Шиндлера». Після того, як Шернер був командиром Штандарте, керівництво перейшло через ще двох лідерів, поки зрештою командування не перейняв СС-штандартенфюрер Еріх Бухманн, який посідав цю посаду до свого переведення до 2-ї штурмбригади СС «Дірлевангер» в жовтні 1944 року з пониженням у званні до СС-оберштурмбанфюрера, він командував одним з полків бригади до кінця війни.
Командування СС-штурмфюрер Йозеф Дітріх (1 серпня 1928 — 18 вересня 1929); СС-оберфюрер Генріх Гефліх () (18 вересня 1929 — 10 лютого 1933); СС-штандартенфюрер Еміль Векерле () (10 лютого — 9 листопада 1933); СС-штандартенфюрер Йоганн Маєр () (9 листопада 1933 — 1 січня 1934); СС-оберштурмфюрер Юліан Шернер (1 січня 1934 — 1 січня 1935); СС-штурмбанфюрер Ганс Бутхнер () (9 січня 1935 — 9 листопада 1936); СС-оберштурмбанфюрер Віллібальд Флейшманн () (9 листопада 1936 — 1 жовтня 1937); СС-штандартенфюрер Еріх Бухманн () (1 жовтня 1937 — 1 грудня 1944).
Див. також Головне управління СС Штосструп-Гітлер Мюнхенський путч Звання та знаки розрізнення Ваффен-СС 1-ша моторизована бригада СС 500-й парашутно-десантний батальйон СС
Примітки Виноски
Джерела
Література Cook, Stan; Bender, R. James (1994). Leibstandarte SS Adolf Hitler: Uniforms, Organization, & History. San Jose, CA: R. James Bender. ISBN 978-0-912138-55-8. Grunberger, Richard (1993). Hitler's SS. New York: Dorset Press. ISBN 978-1-56619-152-4. McNab, Chris (2009). The SS: 1923—1945. London: Amber Books. ISBN 978-1-906626-49-5. Weale, Adrian (2010). The SS: A New History. London: Little, Brown. ISBN 978-1-4087-0304-5.