Посольство Швеції в Німеччині є дипломатичним представництвом Швеції у Федеративній Республіці Німеччина. Швеція заснувала свою легацію в Берліні у 1912 році. Під час Другої світової війни будівлю було зруйновано внаслідок авіаційних бомбардувань, у зв'язку з чим легація тимчасово розміщувалася за різними адресами в місті.

Після завершення війни шведська легація була переведена до Кельна, що входив до складу Західної Німеччини, а в середині 1950-х років — до Бонна, де вона функціонувала до 1999 року. У період Холодної війни Швеція також мала окреме посольство в Східному Берліні, яке діяло з 1970-х років.

У 1999 році в Берліні було урочисто відкрито нову будівлю посольства Швеції, після чого дипломатичне представництво в Бонні було закрито. З 1999 року посольство Швеції розміщується в архітектурному комплексі, відомому як «Посольства Північних країн» (Nordic Embassies).

Вероніку Ванд-Даніельссон було призначено послом у 2023 році.

Історія

1910-ті–1940-ті роки До початку 20-го століття іноземне представництво Швеції володіло лише однією будівлею за кордоном: Шведський Палац у Константинополі, де проживав посланець до Блискучої Порти. Шведська місія в Берліні стала четвертою, яка зайняла власне приміщення, після Парижа в 1900 році, Мадрида в 1904 році та Крістіанії (нині Осло) в 1906 році. У 1912 році будівлю місії в Берліні придбала шведська держава через генерального консула за 530 тис. шведських крон. Адреса: Тіргартенштрассе, 36, на розі вулиці Фрідріх Вільгельм-штрассе. Спочатку будинок був збудований у 1880 році, але перебудований архітектором Фредріком Лілльєквістом у стилі бароко, а його фасад увінчаний шведським гербом.

На початку 1920-х роках будівля місії стала переповненою, і тривалі переговори щодо придбання сусідньої вілли, яка була набагато більшою. Однак угода зірвалася, і натомість Швеція придбала 10 метрову смугу землі з сусідньої ділянки, щоб запобігти затіненню задньої частини місії, якщо там буде побудовано більший будинок. Зрештою, віллу придбала фінська держава для використання як місія республіки.

Друга світова війна За часів гітлерівської Німеччини будівля шведської місії опинилася під загрозою знесення, оскільки планувалося розширити Тіргартенштрассе та частково змінити маршрут, щоб звільнити місце для великої нової штаб-квартири Верховного командування Вермахту. Крім того, будинок вже став переповненим. Тому було вирішено, що місто Берлін експропріює дві нерухомості Тіргартенштрассе 46–47 — та побудує на цьому місці нову будівлю шведської місії замість старої. У 1940—1941 роках шведська держава заволоділа цією нерухомістю, а також ще однією за адресою Тіргартенштрассе 45, призначеною для майбутньої забудови. В очікуванні закінчення війни використовувалися існуючі будинки.

Під час бомбардування Берліна 22 листопада 1943 року шведська місія була повністю зруйнована та спалена дотла. Лише новозбудований бункер у саду місії вцілів. Потім місію перемістили на 25 у Тіргартені, поштова адреса в Альтдеберні, округ Калан. Після бомбардування більшість співробітників місії було евакуйовано до Альт-Деберна, замку приблизно за 120 км на південний захід від Берліна, який міністр орендував у серпні 1943 року в очікуванні бомбардувань союзників. Оскільки приміщення місії стали непридатними для використання, місії дозволили орендувати будинок на Раухштрассе 23, для берлінських секретарів, тоді як більша частина адміністративної роботи виконувалася з Альт-Деберна.

На початку квітня 1945 року Міністерство закордонних справ Німеччини було евакуйовано до Бад-Гаштайна, іноземні місії були запрошені супроводжувати його. Однак шведське посольство вирішило залишитися в Берліні, щоб захистити життя і майно шведів. У місті все ще перебувала відносно велика кількість шведських громадян, які не могли або не бажали повертатися до Швеції. Наприкінці квітня 1945 року, під час заключного етапу війни, представництво Швеції в Німеччині було розділене на дві групи: дипломатичну місію в Берліні, що розміщувалася в бомбосховищі на вул. Раухштрассе, 25, та групу Фрідріхсру в замку за межами Гамбурга. На вул. Раухштрассе, 25 у Берліні було присутньо семеро шведів: перший секретар місії Гуго Ернфаст, почесний аташе Арне Едквіст, помічник секретаря баронеса Е. Унгерн-Штернберг, виконуючий обов'язки пастора місії , лікар легації д-р Ларс Хедволл, представник ABA Хельге Клінтборн і берлінський кореспондент DN Івар Вестерлунд. У Фрідріхсру були секретар представництва Торстен Брандель, аташе Карл-Густав Лагерфельт, аташе Аксель Левенгаупт і клерк Хенрік Карлссон, який раніше служив у місії в Гамбурзі.

Протягом останніх днів битви за Берлін артилерійський вогонь був настільки інтенсивним, що співробітники посольства фактично опинилися в пастці у своєму бункері. 1 травня 1945 року бункер окупувало близько п'ятнадцяти радянських солдатів. Незважаючи на капітуляцію Вермахту 8 травня 1945 року, розпад Німеччини та заяву Швеції про розрив дипломатичних відносин, посольство продовжувало функціонувати навіть після прибуття радянських військ. Однак 18 травня персонал дипломатичної місії було евакуйовано через Москву та Ленінград до Стокгольму.

Холодна війна

Берлін Управління шведською нерухомістю в Берліні перейшло до британської окупаційної влади, які керували нею до 1948 року, коли вони були повернуті до Швеції.. З чотирьох будівель найкраще зберігся будинок місії на вул. Тіргартенштрассе, 36, його зовнішні стіни стоять дотепер. Інші будинки були майже повністю зруйновані під час бомбардувань та у листопаді 1943 року перетворилися на руїни, які були розчищені в 1952 році. 1957 році, місто висловило стурбованість тим, що старий дипломатичний квартал слід відбудувати та реставрувати, і вже в 1953 році існували плани по реконструюванню будівлі для шведського посольства, використовуючи його збережений фасад. Однак цього так і не сталося, і руїни були остаточно знесені в 1956 році.

У березні 1956 року між урядом Швеції та урядом Федеративної Республіки Німеччини було укладено угоду про підвищення статусу дипломатичних представництв обох країн до рівня посольств. У зв'язку з цим уряд Швеції призначив Оле Йедаля — тоді новопризначеного посла в Бонні — послом Швеції.

У 1964 році шведська держава придбала будівлю, збудований у 1940 році, на вул. Пюклештрасе 42–44 у районі «Далем» для використання як резиденцію посла. У його саду в 1966 році відбулися секретні переговори Схід-Захід між мером Берліна Віллі Брандтом та послом СРСР Петром Абрасімовим. За посередництва генерального консула Свена Баклунда ці переговори стали першими кроками до знаменитої «Східної політики» Брандта. Сама вілла була побудована в стилі «Гейматшутц» архітектором Вільгельмом фон Гумберцем, а захищений сад і круглий басейн були спроектовані ландшафтним архітектором Гертою Хаммербахер.

У 1970 році Шведська національна рада громадського будівництва (Byggnadsstyrelsen) профінансувала генеральну реконструкцію ділянок місії та колишнього бомбосховища. Після створення Західної Німеччини у вересні 1949 року, західними союзними державами, Радянський Союз відреагував перетворенням її окупаційної зони на окрему державу Східну Німеччину. Швеція встановила дипломатичні відносини із Західною Німеччиною та відкрила місію у тимчасовій столиці, Бонні. Через те, що Швеція не визнала поділ Німеччини чи існування Східної Німеччини, місце розташування місії в Берліні було збережено в очікуванні остаточного возз'єднання та відновлення міста як столиці.

Після того, як дві німецькі держави визнали одна одну у 1972 році, Швеція наслідувала це твердження та визнала Східну Німеччину та відкрила посольство у Східному Берліні. До середини 1970-х років посольство Швеції у Східному Берліні було за адресою Отто-Ґротеволь-штрассе, 3 А.

Кельн/Бонн Після війни Шведське посольство переїхало до орендованої вілли за адресою Ульменалле 96 у Баєнталі, Кельн, і після цього Швецію в Німеччині представляв дипломатичний посланець, акредитований при Верховному комісаріаті союзників. Вілла складалась з 18 кімнат, включаючи підвал з кухнею та приміщенням для доглядача, два житлові поверхи та частково мебльоване горище. Вона служила канцелярією найпізніше з грудня 1949 року, коли було вперше надано акредитацію. Резиденція посла була за адресою Ульменалле 152.

У 1951 році віллу на Ульменаллее 96, придбала шведська держава за 115 000 німецьких марок (140 000 шведських крон). До 1954 року канцелярія все ще розміщувалася там, тоді як Торговельне відділення діяло на вулиці Герхард фон Арештрассе, 1 у Бонні. У 1956 році шведське представництво було перетворено на посольство, яке знаходилося в цьому місці з консульським відділом до 1957 року Того ж року посольство переїхало на Кобленцерсштрассе, 91 у Бонні, а віллу на Ульменаллее 96, було продано.

У середині 1960-х років канцелярія залишалася на Кобленцертштрассе 91, у Бонні, тоді як резиденція посла розташовувалася на Фрідріх-Шмідтштрассе 60, у Кельні. До 1968 року посольство переїхало до Allianzplatz Haus I, що на Ан дер Хойссаллее, 2–10 у Бонні, у районі, відомому як . Водночас резиденцію перенесли до (також називається Alter Fronhof) в , район Весселінга, де він зайняв колишню резиденцію посла Нідерландів. Резиденція залишалася там до 7 червня 1999 року.

Період після холодної війни До 1970-х років вже не здавалося ймовірним, що старі ділянки у Західному Берліні знову будуть використані для шведського дипломатичного представництва. Тому Швеція продала чотири комісійні об'єкти місту Берлін у 1974 році. Після возз'єднання Німеччини з'явилися плани щодо нового урядового району в столиці. Вздовж Шпрее відродилася ідея іноземних посольств навколо Тіргартенштрассе, і як місто Берлін, так і Федеративна Республіка вітали перспективу повернення Швеції та Фінляндії на свої колишні місця. Згодом Швеція вступила в переговори з Берліном, і в червні 1995 року Шведська держава повернула собі право власності на Тіргартенштрассе, 36.

У вересні 1999 року було урочисто відкрито комплекс посольств Північних країн, який об'єднав посольства Швеції, Норвегії, Данії, Фінляндії та Ісландії. Спільні будівлі та територія належать країнам Північної Європи, тоді як кожна будівля посольства належить окремо відповідній державі. Австрійський архітектор і виграла міжнародний архітектурний конкурс на розробку ділянки з пропозицією, яка поєднувала будівлі посольства вражаючою мідною «смугою», що оточувала дві сторони. Інші спільні принципи дизайну включали чотири поверхи для кожної будівлі, плоскі дахи та з'єднання фасадів, що переходили від одного посольства до іншого. Загалом над єдиним проєктом співпрацювали п'ять забудовників, сім архітектурних фірм та тридцять п'ять підрядників. Після окремого конкурсу архітектору Герту Вінґарду та його фірмі Wingårdh arkitektkontor було доручено спроектувати будівлю посольства Швеції.

Персонал та завдання

Персонал

У посольстві Швеції в Берліні працює 35 співробітників, вісім дипломатів з Міністерства закордонних справ, 2 зі Збройних сил Швеції та 1 зі Шведської митної служби. Решта 24 співробітники прийнятті на місці.

Завдання В грудні 2023 року посольство було організовано в кілька ключових департаментів:

Офіс посла: керує діяльністю посла та надає адміністративну підтримку. Політичний та економічний підрозділ: займається політичними та економічними питаннями, обіймаючи посаду радника-посланника, кількох радників та першого секретаря. До складу цього підрозділу також входить адміністративний помічник. Відділ комунікацій, бізнесу та культури: зосереджується на комунікаціях, ділових відносинах та культурних питаннях. До складу команди входять радник з питань комунікацій, бізнесу та культури, радник з питань культури, перший секретар, а також адміністративний помічник. Адміністративно-консульський підрозділ: контролює адміністративні та консульські послуги, включаючи радника та керівника адміністрації, першого секретаря та заступника керівника адміністрації, а також допоміжний персонал.