— японська письменниця в жанрі фантастики. Лауреатка літературної премії Сьосецу Субару для дебютантів, , премії Наокі, премії , премії MEXT та літературної премії . Декілька її творів екранізовано для телебачення.

Ранні роки та освіта Народилася 1955 року в Токіо. В дитинстві читала манґу , а також книги іноземних авторів, як от Френка Баума, Артура Конан Дойла та Марка Твена, і прагнула стати художницею манґи. Закінчила Токійський університет Гакуґей. Перш ніж розпочати письменницьку кар'єру, працювала муніципальною службовицею в Хатіодзі, зокрема в мерії та муніципальній бібліотеці. З наміром перейти у сферу зв'язків з громадськістю, почала брати уроки письма в Культурному центрі Асахі, але зрештою пройшла курси написання романів і написала свій перший роман.

Письменницька кар'єра 1990 року дебютний роман Шіноди , науково-фантастична історія про біотехнологічну катастрофу, яка породжує монстра, та соціальну паніку, що виникає внаслідок цього, здобув 3-тю літературну премію Сьосецу Субару для новачків. Згодом його опублікувало окремою книгою видавництво Шуейша.

Сім років по тому Сінода отримала та премію Наокі, але за різні твори. Збірка Сіноди , опублікована 1996 року у видавництві Футабаша, отримала 10-ту премію Ямамото Сюгоро. Титульне оповідання поєднує кілька жанрів в історії про жінку з Непалу, чий шлюб за домовленістю з японським фермером призводить до конфронтації з матір'ю її чоловіка, її власного піднесення як об'єкта релігійного поклоніння, подальшого фінансового краху її чоловіка та, зрештою, нового життя в Непалі з більшою особистою свободою, але значно гіршими умовами. Критикиня наукової фантастики описала «Ґосайнтан» як історію, яка «переосмислює справжню природу романтики», але також «відкрито викриває позицію Японії щодо Непалу».

За кілька місяців книга Сіноди , опублікована Шуейша, отримала 117-ту премію Наокі. Книга оповідає про окремі історії п'яти жінок-працівниць, які зазнали домагань у страховій компанії, зосереджуючись на труднощах, які вони мають у суспільстві, де домінують чоловіки. 1998 року книгу адаптовано для телебачення на NHK як 2-серійний спеціальний серіал під назвою .

Після здобуття премії Наокі, ще кілька творів Сіноди екранізовано для телебачення. 1998 року Nippon TV створило телевізійну драму за участю , та за опублікованим окреою книгою оповіданням Сіноди , історією жахів про віолончеліста, чиї спроби допомогти дівчині із захворюванням мозку спілкуватися через музику призводять до того, що вона закохується в нього та використовує раніше невідомі паранормальні здібності, щоб завдати шкоди іншим людям у його житті. 2003 року NHK створило драму за її романом 2000 року про проблеми, з якими стикається подружня пара з дуже різними особистими доходами. 2006 року Nippon TV у спеціальній програмі адаптувало її роман жахів 1995 року про пандемію, яка вражає місто неподалік від Токіо.

2008 року видавництвом Shinchosha опублікувало двотомник Сіноди . У ньому йдеться про двох чоловіків, які починають писати рольову гру, але натомість вирішують використовувати гру як основу для нового релігійного руху, отримують достатню кількість прихильників для досягнення фінансового успіху, а потім виявляються витісненими з релігійної організації жінками-послідовницями. 2009 року твір відзначено 22-гою премією Сібати Рендзабуро. Два роки по тому Сінода отримала 61-шу премію MEXT у категорії «Література» від Агентства з питань культури уряду Японії за збірку .

2014 року видавництво Кадокава опублікувало роман Сіноди , історію японського бізнесмена, чиї зусилля з імпорту кристалів, необхідних для виробництва електроніки, приводять його до маленького села в Індії, де він зв'язується з місцевою повією з винятковими когнітивними здібностями, виявляє схему контролю над родовищами урану та мало не гине під час антиурядового повстання. Щоб дізнатися подробиці про обстановку та персонажів, Сінода відвідувала невеликі індійські села, але вигадану торгівлю індійськими кристалами в романі засновано на торгівлі Японії з Бразилією та Австралією. Книгу відзначено 10-ою літературною премією .

Англійську версію її оповідання «Довготривала продовольча криза», яке газета The Japan Times назвала «жахливою оповіддю про моральний крах після того, як Велика Британія зрівняла із землею Токіо», опубліковано у збірці Hanzai Japan 2015 року.

Визнання та почесті

1990: 3-тя літературна премія Сьосецу Субару для новачків 1997: 10-та 1997: 117-та премія Наокі (1997上) 2009: 22-га премія Сібати Рендзабуро 2011: 61-ша церемонія вручення нагороди MEXT з літератури 2015: 10-та літературна премія

2020:

Телевізійні адаптації

1998: , адаптація NHK книги Жіночий джихад 1998: , Nippon TV 2003: , NHK 2006: , адаптація Nippon TV книги Літня катастрофа

Бібліографія

Вибрані твори японською мовою , Шуейша, 1991, , Майніті Сімбун, 1995, , Футабаша, 1996, , Шуейша, 1997, , Magajinhausu, 1998, , 2000, Асахі Сімбун, , Shinchosha, 2008, (vol. 1), (vol. 2) , Kobunsha, 2010, , Kadokawa, 2014,

Див. також

Примітки