Завод суперфосфату в Сант-Ельпідіо – колишній виробничий майданчик на східному узбережжі Італії.
Завод відкрила в 1911 році компанія Farica Intercosorziale Marchigiana di Condimi e Prodotto chimici (FIM), що була учасником кооперативної спілки Federazione Italiana dei Consorzi Agrari (Ferconsorzi). Остання організувала централізовані закупівлі сировини, що надавало її учасникам суттєві переваги.
Технологічний процес передбачав розкладення фосфоритів сульфатною кислотою, яку отримували на самому майданчику шляхом спалювання піритів. За проєктом на момент запуску майданчик міг виробляти 12 тисяч тонн суперфосфату на рік, при цьому вже наступного року після введення в експлуатацію він досягнув фактичного показника у 13,5 тисяч тонн, а після впровадження певних заходів з модернізації в 1914 – 1915 роках вийшов на рівень у 15,5 тисяч тонн на рік.
Під час Першої світової війни логістика через адріатичне узбережжя опинилась під загрозою зі сторони австрійського флоту, що змусило доправляти фосфорити до портів західного узбережжя, вивіз з якого був ускладнений нестачею залізничних вагонів. Крім того, 5 листопада 1916 року австрійці провели бомбардування заводу в Сант-Ельпідіо, пошкодження від якого вдалось виправити до березня 1917-го. Найбільш важким видався 1918 рік, коли через нестачу фосфоритів завод простоював з квітня по жовтень та зміг у підсумку виробити лише 4,8 тисячі тонн суперфосфату.
В першій половині 1920-х провели велику модернізацію, що дозволило збільшити проєктну потужність до 30 тисяч тонн на рік.
На тлі потужної світової економічної кризи в 1931-му завод зупинився та зміг відновити роботу лише наприкінці 1932-го, причому весь 1933 рік він працював однією з двох виробничих ліній. Далі до кінця десятиліття через встановлені державою недостатні квоти на імпорт фосфоритів майданчик виробляв близько 20 тисяч тонн суперфосфату на рік (і лише в 1935-му вдалось випустити 24,5 тисячі тонн за рахунок спрацювання складських запасів).
Під час Другої світової війни майданчик знову зупинявся через бомбардування, проте по її завершення зміг відновити роботу та в 1950-х – 1960-х роках був одним з найбільших підприємств регіону.
З плином часу на тлі конкуренції зі сторони нових видів добрив суперфосфатні заводи увійшли в кризу. У 1983-му в Сант-Ельпідіо зупинили виробництво сульфатної кислоти та суперфосфату, після чого до 1987 року на майданчику провадили операції з грануляції та фасування.
Примітки