1-й кавалерійський полк () — основне регулярне кавалерійське формування Збройних сил Естонії у 1917—1940 роках. Полк відіграв вирішальну роль у створенні національних збройних сил та продемонстрував високу ефективність під час Війни за незалежність, діючи як високомобільний резерв головнокомандування.

Історія створення Формування естонської національної кавалерії розпочалося під час розпаду Російської імперії. 8 травня 1917 року у Таллінні було розпочато формування національної кінноти, що спершу мала статус окремого дивізіону, але вже невдовзі була розгорнута в Естонський кавалерійський полк (). Його організатором став штабс-ротмістр Ґустав Йонсон.

У березні 1918 року, через німецьку окупацію Естонії, підрозділ був тимчасово розформований за наказом німецького командування. Проте вже у листопаді 1918 року, після капітуляції Німеччини у Першій світовій війні, полк було відновлено під назвою 1-й кавалерійський полк (). У ході військової реформи 1922—1924 років, з переходом на нову естонську військову термінологію, підрозділ отримав назву 1-й кавалерійський полк ().

Бойовий шлях (1918—1920) Під час Війни за незалежність полк діяв на найбільш загрозливих напрямках:

Фронт проти Червоної армії Взимку 1918—1919 років ескадрони полку вели ар'єгардні бої, стримуючи наступ Червоної армії на Таллінн. Після переходу естонської армії у контрнаступ у січні 1919 року, кавалерія забезпечувала стрімке просування вздовж залізниць та визволення міст Раквере та Нарва. У травні 1919 року полк брав участь у поході на Псков.

Війна проти Ландесверу Влітку 1919 року підрозділи полку були перекинуті на південний фронт для боротьби проти Ландесверу та Залізної дивізії. Кавалеристи здійснювали глибокі рейди по тилах німецьких військ, що сприяло перемозі під Цесісом (Винну).

Міжвоєнний період та дислокація в Тарту Після підписання Тартуського мирного договору полк було переведено на мирний стан. Основним місцем дислокації стало місто Тарту. Полк займав історичний комплекс казарм, де проходило навчання вершників та ветеринарна підготовка.

Станом на 1930-ті роки полк мав наступну структуру: Штаб та господарська команда; 4 лінійні ескадрони; Кулеметна команда (озброєна важкими кулеметами на тачанках); Технічна команда (зв'язок та сапери).

Кінський склад та розподіл за мастями В естонській кавалерії традиція розрізнення ескадронів за мастями коней була доведена до автоматизму під час гарнізонної служби в Тарту. Це полегшувало візуальну ідентифікацію підрозділів під час маневрів.

Розподіл мастей у 1. Ratsapulk був наступним: 1-й ескадрон: Виключно руді коні (). 2-й ескадрон: Вороні коні (). 3-й ескадрон: Гніді коні (). 4-й ескадрон: Сірі коні (). Кулеметна команда: Великі гніді або темно-руді коні важких ліній (зокрема торійської породи).

Основу кінського складу складали коні естонської національної породи — вони цінувалися за здатність долати лісисті та заболочені ділянки, де важка європейська кавалерія зазвичай втрачала мобільність.

Озброєння вершника Технічне оснащення полку було сумішшю німецьких, британських та російських зразків: Холодна зброя: Основним елементом була кавалерійська шабля. Популярними були російські драгунські шаблі зразка 1881 року, проте з середини 1920-х їх почали замінювати на нові зразки європейського типу. Вогнепальна зброя: Вершники озброювалися карабінами Mauser 98k або англійськими гвинтівки Pattern 1914 Enfield. Автоматична зброя: Окремою особливістю естонської кавалерії було масове використання ручних кулеметів Lewis (британського зразка з дисковими магазинами). Вони цінувалися за відносну легкість та високу вогневу міць, що було критично для мобільних груп. Також на озброєнні перебували данські кулемети Madsen.

Символіка та нагрудний знак Нагрудний знак 1-го кавалерійського полку (введений у 1923 році) вважається одним із найкрасивіших у військовій фалеристиці Естонії. Форма та дизайн: Знак має форму рівнобічного хреста, покритого **білою емаллю**. У центрі хреста розташований круглий медальйон з естонським національним триколором (синьо-чорно-білий), поверх якого накладено золотисту підкову та перехрещені срібні шаблі. Символізм: Біла емаль символізувала чистоту помислів, підкова — кавалерійську специфіку, а шаблі — готовність до захисту держави. Кріплення: Знак кріпився до лівої кишені мундира за допомогою гвинтового штифта. Офіцерські знаки часто виготовлялися зі срібла.

Трагедія 1940 року Після вступу радянських військ у червні 1940 року естонська армія втратила незалежність. 1-й кавалерійський полк був офіційно розформований у вересні 1940 року.

Доля командного складу: Ґустав Йонсон (), генерал-майор і засновник полку: Заарештований у 1941 році. Помер у Челябінській в'язниці в лютому 1942 року. Рудольф Лепп (), останній командир полку: Був звільнений з армії, пізніше репресований. Більшість офіцерського складу була депортована до таборів Півночі СРСР, де значна частина загинула в першу зиму 1941—1942 років.

Командири Ґустав Йонсон (1917—1918, 1918—1924) Пауль Бадер (1924—1934) Рудольф Лепп (1934—1940)

Джерела Eesti Vabadussõda 1918—1920. I—II. Tallinn, 1937—1939. Rein Helme. 1. ratsapulk Eesti Vabadussõjas. Tallinn, 1992. Mati Õun. Eesti sõjavägi 1920—1940. Tallinn: Tammiku, 2001. Hannes Walter. Eesti teenetemärgid. Tallinn, 1998.