Дзюн Усіроку (; 28 вересня 1884 — 24 листопада 1973) — японський штабний офіцер і воєначальник, генерал.

Біографія Усіроку народився на території сучасного міста Нантан, префектура Кіото, і був четвертим сином фермера. Він навчався у військових підготовчих школах в Осаці та закінчив 17-й клас Академії Імператорської армії Японії в 1905 році. Він недовго брав участь у бойових діях наприкінці Російсько-японської війни молодшим лейтенантом 38-го піхотного полку. Він закінчив 29-й клас Коледжу штабу армії в 1917 році. Він служив у штабі Квантунської армії, штабі 3-ї дивізії, штабі 5-ї дивізії, залізничному відділенні Генерального штабу, військовим аташе в Європі, а потім повернувся до складу Квантунської армії в Маньчжоу-Го, де був призначений для охорони Південноманьчжурської залізниці. У серпні 1931 року став начальником штабу 4-ї дивізії.

Усіроку отримав звання генерал-майора в березні 1934 року, а з серпня 1935 року очолював Бюро кадрів Генерального штабу. Після спроби державного перевороту, здійсненої елементами Імператорської японської армії під час інциденту 26 лютого 1936 року, йому було наказано безпосередньо підпорядковуватися міністру армії Хісаїті Терауті для нагляду за вилученням прихильників повстанців з відповідальних посад. Після інциденту на мосту Марко Поло в липні 1937 року він висловив свою незгоду з подальшим вторгнення армії в Китай. Однак у серпні 1937 року його підвищили до генерал-лейтенанта, а в жовтні він став командиром 26-ї дивізії. На той час це були гарнізонні сили для забезпечення безпеки центральної частини Маньчжоу-Го, а з 4 липня 1938 року вони були приєднані до Монгольської гарнізонної армії у Внутрішній Монголії.

У 1939 році його було переведено командувати 4-ю армією, яка знову була гарнізонними силами, що охороняли північні кордони Маньчжоу-Го. Ці призначення тримали його осторонь у Другій китайсько-японській війні до жовтня 1940 року, коли він став командувачем Армії Південного Китаю, яка відповідала за гарнізон окупованої Японією провінції Гуандун та контроль військових операцій у сусідній провінції Гуансі. У липні 1941 року Усіроку був підвищений до начальника штабу Китайської експедиційної армії. У серпні 1942 року його підвищено до звання генерала та відкликано до Японії для командування Центральною окружною армією. Це була польова армія, відповідальна за оборону японських островів. Він залишався на цій посаді до лютого 1944 року.

У лютому 1944 року прем'єр-міністр Хідекі Тодзьо особисто обрав його на посаду заступника начальника Генерального штабу, члена Вищої військової ради, генерального інспектора армійської авіації та начальника Департаменту армійської авіації в Міністерстві армії, оскільки він був близьким протеже Тодзьо з перших днів його служби в армії. На цих посадах Усіроку наполягав на використанні смертельних атак піхотою для виведення з ладу або знищення американської бронетехніки через нездатність Японії масово виробляти ефективну протитанкову зброю на цьому етапі війни.

Після краху кабінету Тодзьо і втрати Сайпана Усіроку повернувся до Маньчжоу-Го, щоб взяти на себе командування японською 3-ю армією для протидії радянському вторгненню. Хоча його сили складалися переважно з недостатньо навчених або перестарілих резервістів із застарілою зброєю, він відмовився від наказу про відступ і розпочав контратаку вздовж залізниці Мукден-Порт-Артур, вигравши час, щоб дозволити багатьом японським цивільним особам втекти. До 13 серпня 1945 року його формування були значною мірою розбиті, а заколот Імператорської армії Маньчжоу-Го в Шінке поклав край його спробам перегрупуватися. Він здався Радянській армії 21 серпня 1945 року і провів понад десять років в ув'язненні у Радянському Союзі. 26 червня 1950 року засуджений до 25 років таборів. Усіроку повернувся до Японії 26 грудня 1956 року.

Усіроку обіймав посаду голови Асоціації ветеранів Японії до своєї смерті в 1973 році. Його могила знаходиться на цвинтарі Тама у Футю.

Сім'я Старший брат Усіроку, Сінтаро Усіроку (1873—1959), був відомим підприємцем і промисловцем на Тайвані. Він розпочав з виробництва будівельних матеріалів, а пізніше заснував низку компаній, включаючи Toho Artificial Fiber, Taiwan Brick, Takasago Beer, Beitou Ceramics і Taiwan Paper Mill. Його обрали радником Ради генерал-губернатора Тайваню. Після війни він емігрував до Бразилії. Старший син Усіроку, Торао Усіроку (1914—1992), був дипломатом та надзвичайним і повноважним послом у Республіці Корея.

Нагороди

Орден Вранішнього Сонця 1-го класу (12 грудня 1940) Орден Золотого шуліки 2-го класу

Примітки

Література

Посилання