Це був другий чоловічий олімпійський хокейний турнір, під час якого Національна хокейна ліга зробила перерву, щоб усі її гравці мали змогу взяти участь у змаганнях. Перерва тривала 12 днів — з 14 по 25 лютого.

Огляд У турнірі виступили 14 збірних. Шість провідних хокейних держав — Канада, Чехія, Фінляндія, Росія, Швеція та США — були автоматично допущені до фінальної вісімки. Решта вісім команд — Австрія, Білорусь, Франція, Німеччина, Латвія, Словаччина, Швейцарія та Україна — змагалися у двох групах попереднього раунду. Переможці цих груп — Білорусь і Німеччина вийшли до першого раунду, де долучилися до шести фаворитів.

Збірні США та Росії знову зустрілися в півфіналі. Перемога американців над росіянами символічно припала на 22-гу річницю «Дива на льоду» — несподіваної поразки збірної СРСР у Лейк-Плесіді 1980 року (також у п'ятницю). Після двох періодів США вели 3–0. Згодом росіяни скоротили відставання до однієї шайби, але цього не вистачило, і американці вийшли до фіналу. Головний тренер збірної Росії В'ячеслав Фетісов, один із зіркових гравців команди СРСР 1980 року, розкритикував залучення арбітрів НХЛ до обслуговування олімпійських матчів (умова ліги, якщо більшість становлять гравці НХЛ) і заявив, що судді нібито намагалися забезпечити фінал Канада — США для північноамериканської аудиторії. Водночас російський воротар Микола Хабібулін вважав суддівство справедливим, зазначивши, що за перші два періоди відбив 38 кидків, а загалом — 49.

Збірна Канади розпочала турнір непереконливо: поразка 2–5 від Швеції, мінімальна перемога над Німеччиною 3–2 та нічия з Чехією. Ці результати спричинили емоційну реакцію менеджера команди Вейна Грецкі, зокрема через те, що арбітри не зафіксували очевидний удар у спину проти Теорена Флері в матчі з чехами. Утім у раунді на вибування канадці додали в грі, обігравши Фінляндію 2–1 та впевнено розгромивши сенсаційного півфіналіста Білорусь з рахунком 7–1.

У фіналі зійшлися Канада та США. Для обох збірних матч за золото символічно припав на річницю їхніх попередніх олімпійських титулів у чоловічому хокеї. Востаннє Канада здобувала золото 50 років перед тим — на Іграх 1952 року, коли зіграла внічию зі США 3–3 (тоді змагання проводили у форматі колового турніру). Американці ж востаннє вигравали золото 1980 року, перемігши Фінляндію через два дні після «Дива на льоду». Обидва ті матчі також відбулися в неділю.

У фінальному поєдинку між Канадою та США рахунок був 2–2, а потім канадці закинули ще три шайби й перемогли 5–2. Це був лише другий випадок і перший за 70 років, коли чоловіча збірна США з хокею програла олімпійський матч на власному льоду. Першої поразки американці зазнали від Канади (1–2 в овертаймі) в стартовому матчі Ігор 1932 року в Лейк-Плесиді.

Телевізійні рейтинги фіналу Канада — США стали найвищими в олімпійській історії на той момент. У США зібрала рейтинг 10,7 — найвищий серед хокейних матчів (олімпійських чи НХЛ) з часів Ігор 1980 року та найбільшу телевізійну хокейну аудиторію в країні за 22 роки. У Канаді телеканал CBC повідомив, що матч переглянули 10,6 мільйона глядачів, що зробило його найпопулярнішою програмою CBC Sports. У вирішальні секунди фіналу багаторічний коментатор CBC вигукнув: «Тепер, через 50 років, настав час Канаді підвестися й аплодувати. Підводьтеся й аплодуйте всі! Олімпійські ігри Солт-Лейк-Сіті 2002, чоловічий хокей, золота медаль — Канада!». Крім того, CBC зазначила, що ці 10,6 мільйона глядачів перевершили попередній рекорд у 4,957 мільйона, встановлений сьомим матчем фіналу Кубка Стенлі 1994 — ще одним поєдинком, який коментував сам Коул.

Під час фіналу народилася легенда про «щасливий луні»: канадський фахівець із підготовки льоду Трент Еванс закопав під центральним колом , після чого і чоловіча, і жіноча збірні Канади здобули золоті медалі.

Стів Айзерман і Брендан Шенаген стали другим і третім хокеїстами, які в один рік виграли олімпійське золото (збірною Канади) та Кубок Стенлі (з «Детройт Ред Вінгз»). Першим таким гравцем був 1980 року. Кріс Челіос і Бретт Галл стали другим і третім хокеїстами, які в один рік здобули олімпійське срібло (зі збірною США) та Кубок Стенлі; першим був Сергій Федоров 1998 року).

Формат турніру був таким самим, як і на Олімпіаді 1998 року в Нагано. Він викликав критику, позаяк клуби Національної хокейної ліги не відпускали гравців на матчі попереднього раунду. Це істотно ускладнило виступи Німеччини та Словаччини, хоча перша з них усе ж пробилася до першого раунду. Крім того, перший раунд критикували за формальність, адже всі його учасники виходили до чвертьфіналів. У відповідь на ці зауваження формат змагань було змінено для турніру 2006 року.

Кваліфікація Збірні, які посіли перші шість місць на Чемпіонаті світу 1999, потрапили безпосередньо в перший раунд олімпійського турніру, сьома і восьма команди відібрались у попередній раунд, а решта шість путівок розігрувалися на кваліфікаційних турнірахThis chart.

Попередній раунд

Група A Перша команда (позначена кольром) вийшла до першого раунду.

Вказано місцевий час (UTC−7).

Група B Перша команда (позначена кольром) вийшла до першого раунду.

Вказано місцевий час (UTC−7).

Втішний раунд

Матч за 13-те місце

Матч за 11-те місце

Матч за 9-те місце

Перший раунд

Група C

Вказано місцевий час (UTC−7).

Група D

Вказано місцевий час (UTC−7).

Фінальний раунд

Чвертьфінали Вказано місцевий час (UTC−7).

Півфінали Вказано місцевий час (UTC−7).

Матч за бронзові медалі Вказано місцевий час (UTC−7).

Фінал Вказано місцевий час (UTC−7).

Підсумкова таблиця Збірна 4-те 5-те 6-те 7-ме 8-ме 9-те 10-те 11-те 12-те 13-те 14-те Ці підсумкові місця наведено відповідно до класифікації IIHFIIHF Media Guide and Record Book (2011), p. 119., однак що НХЛ, що МОК вважають, що всі команди, які поступилися в чвертьфіналах, мають однакове підсумкове п'яте місцеNational Hockey League Official Guide and Record Book (2006), p. 15.LA84 foundation Ice Hockey Men Official Report of the XIX Olympic Winter Games, p. 323..

Статистика

Середній вік Збірна США була найстаршою командою турніру — середній вік становив 31 рік і 10 місяців. Наймолодшою командою стала збірна Словаччини — 26 років і 10 місяців. Збірна Канади, яка здобула золоті нагороди, мала середній вік 30 років і 3 місяці. Середній показник турніру — 28 років і 9 місяців.

Найкращі бомбардири У списку наведено десять найрезультативніших польових гравців, упорядкованих за кількістю очок, а далі — за кількістю закинутих шайб. Гравець ЗМ Ш П О +/− ШХ Поз Матс Сундін 4 5 4 9 +4 10 Н Бретт Галл 6 3 5 8 +4 6 Н Джон Леклер 6 6 1 7 +2 2 Н Джо Сакік 6 4 3 7 +6 0 Н Маріан Госса 2 4 2 6 +5 0 Н Жан-Жак Ашліманн 4 3 3 6 0 2 Н Філіпп Бозон 4 3 3 6 +1 2 Н Лен Соккіо 7 3 3 6 +3 8 Н Маріо Лем'є 4 2 4 6 +4 0 Н Стів Айзерман 6 2 4 6 +4 2 Н ЗМ = Зіграні матчі; Ш = Шайби; П = Результативні передачі; О = Очки; +/− = Показник плюс-мінус; ШХ = Штрафні хвилини; Поз = Позиція; Н = нападник Джерело: IIHF.com

Найкращі воротарі До списку занесено лише п'ятьох найкращих воротарів за відсотком відбитих кидків, які провели щонайменше 40 % ігрового часу своєї команди. Гравець ІЧ ПШ КН КВ ВК% МН Мартін Гербер 157:4441.529595.790 Майк Ріхтер 240:0092.2513293.181 Микола Хабібулін 359:12142.3420093.001 Томмі Сало 179:0372.359292.390 Домінік Гашек 239:0082.0110592.380 ІЧ = Ігровий час (хвилини:секунди); ПШ = Пропущені шайби; КН = Коефіцієнт надійности; КВ = Кидки по воротах; ВК% = Відсоток відбитих кидків; МН = Матчі на нульДжерело: IIHF.com

Нагороди

Символічна збірна за версією ЗМІ Воротар: Майк Ріхтер Захисник: Браєн Літч, Кріс Челіос Нападники: Джон Леклер, Джо Сакік, Матс Сундін Найцінніший гравець: Джо Сакік Найкращі гравці за версією директорату: Воротар: Микола Хабібулін Захисник: Кріс Челіос Нападник: Джо Сакік

Примітки

Посилання Official results for men's tournament Official structure and seeding for men's qualification and Olympic tournament Salt Lake City 2002 — Results — Ice hockey — Men