Федеріко II Ґонзаґа (17 травня 1500 – 28 серпня 1540) — правитель італійського міста Мантуя (спочатку як маркіз, згодом як герцоґ) з 1519 року до своєї смерті. З 1536 року він також був маркізом Монферратським.
Біографія
Федеріко був сином Франческо II Ґонзаґи, маркіза Мантуї, та Ізабелли д'Есте. Через бурхливу політику того часу, з десятирічного віку він провів три роки як заручник у Римі при дворі Папи Юлія II. З 1515 по 1517 рік Федеріко був заручником короля Франциска I, що гарантувало підтримку Ґонзаґа в Італії.
3 квітня 1519 року Федеріко успадкував титул маркіза Мантуї від свого батька, спочатку під реґентством матері та своїх дядьків, Сиґізмунда та Джованні Ґонзаґа. 7 квітня 1521 року він отримав імператорську інвеституру від імператора Карла V. У липні 1521 року Папа Лев X призначив його генерал-капітаном Церкви (головнокомандувачем Папської армії), і він воював проти французів під Пармою в 1521 році та під П'яченцою в 1522 році.
Федеріко підписав шлюбний договір зі спадкоємицею Монферратського маркізату, Марією Палеолог, з метою заволодіти цими землями. Однак у 1528 році, в обмін на двох полонених, Папа Климент VII анулював цей шлюбний договір.
Тоді Федеріко підписав інший шлюбний договір з троюрідною сестрою Карла V, Джулією Араґонською. В обмін на цей крок у 1530 році він отримав титул герцоґа, завдяки чому його династія стала герцоґами Мантуї. Однак, коли 25 березня того ж року маркіз Монферратський Боніфацій загинув, впавши з коня, Федеріко заплатив Карлу V 50 000 дукатів в обмін на анулювання договору з Джулією і почав домагатися від Папи відновлення свого попереднього шлюбного договору. Коли Марія також померла, він зміг одружитися з її сестрою Марґаритою 3 жовтня 1531 року. Після смерті останнього законного спадкоємця чоловічої статі з роду Палеологів, Джованні Джорджо (1533), Монферратський маркізат перейшов до роду Ґонзаґа, які володіли ним до XVIII століття.
Як і його батьки, він був покровителем мистецтв; він замовив Палаццо Те, спроєктований та оздоблений Джуліо Романо, як свій літній палац неподалік від Мантуї. Романо провів 16 років як придворний художник під патронатом Федеріко. Він також купував і замовляв кілька картин у Тиціана, а його портрети писали як Тиціан, так і Рафаель.
Федеріко, як і його батько, довго страждав на сифіліс. Він помер 28 червня 1540 року на своїй віллі в Марміроло. Його син Франческо недовго носив титул 2-го герцоґа Мантуї, перш ніж помер у підлітковому віці; другий син, Ґульєльмо, став 3-м герцоґом Мантуї, а також герцоґом Монферрату, і продовжив рід.
Сім'я та діти
У шлюбі Федеріко та Марґарити народилося семеро дітей:
Елеонора Ґонзаґа. Анна Ґонзаґа. Франческо III Ґонзаґа, герцоґ Мантуї (10 березня 1533 – 22 лютого 1550). Ізабелла Ґонзаґа, вийшла заміж за Франческо Фердінандо д'Авалоса. Ґульєльмо Ґонзаґа, герцоґ Мантуї (24 квітня 1538 – 14 серпня 1587), одружився з ерцгерцоґинею Елеонорою Австрійською. Луїджі Ґонзаґа, герцоґ Неверський (22 жовтня 1539 – 23 жовтня 1595). Батько Карла I, герцоґа Мантуї. Кардинал Федеріко Ґонзаґа (1540 – 21 лютого 1565).
Предки
Див. також Пограбування Рима Італійські війни
Примітки
Джерела