Прототипування дизайну у ширшому розумінні охоплює дії зі створення, тестування та аналізу прототипу, моделі або відповідно до однієї чи кількох цілей на різних етапах процесу проєктування. Інші визначення розглядають прототипування як методи чи техніки створення прототипу (наприклад, ), або як етап у процесі проєктування (розробка прототипу, прототип або прототипування). Поняття прототипування в літературі проєктних дисциплін також пов'язане з поняттями експериментування (тобто ітеративний процес розв'язання проблем шляхом спроб, помилок і вдосконалень), та дослідження через дизайн (), тобто коли дизайнери створюють прототип із метою проведення дослідження й отримання нових знань у процесі випробування, а не з метою вдосконалення його до кінцевого продукту.

Передісторія Перші згадки про поняття прототипування в дизайні можна простежити у матеріалах Конференції з методів дизайну 1962 року:

У 1968 році , визначна постать «Руху методів дизайну», описав процес проєктування. Одним із його етапів він назвав «Розробка прототипу», що передбачає діяльність зі створення й випробування прототипу. Отже, з точки зору методів дизайну, прототипування можна розуміти як процес, у якому прототип створюється, перевіряється на практиці й тестується. У тому ж ключі додаткові згадки про прототипування можна знайти в пізніших виданнях конференцій . Наприклад, ідеться про створення моделей і використання їх для консультацій з людьми поза командою дизайнерів, перегляд моделі та ухвалення рішень щодо змін у проєктній пропозиції; або ж про опис моделювання (створення моделі) та симуляції моделі.

Проте одне з перших задокументованих застосувань терміна прототипування, пов'язаного з процесом дизайну, з'являється в 1983 році у праці Систематичний погляд на прототипування у галузі інформаційних систем та розробки програмного забезпечення. Робота Флойда була натхненна дискусіями серед учених, які готували Робочу конференцію з прототипування. У ній акцент робиться на прототипі як процесі, а не як артефакті, та на тому, як прототипування може застосовуватися до повного рішення (або продукту) чи його частин із метою вдосконалення кінцевого результату. Хоча ця праця й не була створена в межах дизайнерської дисципліни, вона дає вичерпну характеристику прототипування, окреслюючи його етапи, цілі та стратегії. Крім того, вона служить орієнтиром для подальших досліджень прототипування дизайну.

Пізніше, приблизно у 1990 році, поява методів швидкого виготовлення моделей і прототипів стимулювала публікацію значного масиву літератури, присвяченої технологіям і (наприклад, 3D-друку). Технології адитивного виробництва (тобто додавання матеріалу) та субтрактивного виробництва (тобто видалення матеріалу) разом із використанням програмного забезпечення для автоматизованого проєктування (САПР) сприяли не лише створенню прототипів, а й виготовленню продукції обмеженими партіями.

З плином років було зроблено подальші зусилля для формулювання характеристики прототипування у дизайнерських дисциплінах у сферах дизайну взаємодії, дизайну досвіду, продуктового дизайну та дизайну послуг, а також у пов'язаних із продуктовим дизайном галузях, таких як інженерне/механічне проектування. У 2000 році дизайнери компанії описали прототипування досвіду, представивши типи дизайнерських репрезентацій і методів, що дозволяють моделювати аспекти взаємодії, які людина може пережити безпосередньо. Прототипування досвіду може поєднувати різні типи прототипів, такі як простори, продукти та інтерфейси, щоб відтворити, яким могла б бути реальна взаємодія. Приблизно у 2010 році були проведені дослідження, спрямовані на вивчення прототипування послуг, що ґрунтувалися на зростаючої практиці сервіс-дизайну, які згодом, у 2018 році, також стали орієнтиром для практиків у сфері дизайну послуг.

Цикл прототипування Прототипування розвивається в ітераційному циклі створення, тестування й аналізу, що дає змогу дослідити аспекти рішення до його майбутнього впровадження, передбачити можливі проблеми та вдосконалити їх на ранніх етапах процесу. Цей цикл можна подати у вигляді таких кроків:

Підготовка: визначення цілей прототипування, формулювання запитань і припущень, які мають бути перевірені, визначення учасників сесій прототипування та вимірів прототипу, що будуть тестуватися. Створення: у прототипі відображаються один чи кілька вимірів (напр., матеріал, форма чи функція), використовуючи відповідний метод залежно від мети. Значення створення у процесі дизайну в останні роки зростає й трансформується з появою нових дисциплін дизайну. Наприклад, якщо раніше ескізи вважалися окремою категорією візуальних дизайнерських репрезентацій, то нині їх також можна розглядати як прототипи в дизайні послуг. Тестування: сесія прототипування відбувається в заданих умовах із певними характеристиками простору й середовища та слідує методу збору відгуків. Аналіз: результати тестування інтегруються в рішення й оновлюються у наступних версіях прототипу.

Одним із прикладів цього циклу може бути проєктування цифрового інтерфейсу на ранніх етапах процесу з використанням . У цьому випадку метою прототипування може бути дослідження та оцінка кількох альтернативних ідей разом із користувачами якомога швидше й дешевше, ще до того, як буде витрачено час на програмування. Таким чином, прототипи відображатимуть структуру інтерфейсу за допомогою простих форм та тексту для позначення елементів (1). Поширеним прийомом створення прототипів цифрових інтерфейсів є ескізи на папері (2). Команда зустрінеться з потенційним користувачем, і каркаси буде представлено дослідником із дизайну. Користувач імітуватиме натискання елементів і пояснюватиме дії, які має намір виконати, переходячи до інших аркушів, що зображують інші екрани в навігаційному потоці (3). Зібрані відгуки буде використано для ухвалення рішень щодо аспектів, які потребують змін, і макет інтерфейсу буде оновлено (4).

Характеристики прототипування Для підготовки до прототипування потрібно визначити деякі аспекти. З цією метою корисно виокремити й розглянути різні характеристики, які дадуть змогу зрозуміти, яким чином слід розвивати прототипування відповідно до потреб проєктування. У цьому відношенні, структура прототипування, запропонована Бломквістом і Хольмідом, може надати деякі рекомендації. За результатами огляду літератури вони визначають набір характеристик, а саме:

Положення в процесі

Якщо для деяких дослідників прототипування відбувалося на певному етапі процесу проєктування, то його значущість поступово зростала й набувала ваги як безперервна діяльність від самого початку процесу. Врахування того, на якому етапі процесу буде здійснюватися прототипування, допоможе визначити його мету та подальші характеристики.

Цілі Прототипування може розроблятися відповідно до різних цілей дизайн-процесу, які впливають на рішення, зокрема щодо того, які змінні прототипу будуть досліджуватися та хто братиме участь у тестувальній сесії. Наприклад, на ранніх етапах процесу може виникати потреба дослідити різні ідеї всередині команди проєктувальників, і прототипи можуть створюватися швидко та з мінімальними ресурсами, тоді як наприкінці процесу може оцінюватися функціональність рішення разом із майбутніми користувачами, тому прототип значною мірою нагадуватиме свою фінальну версію.

Деякі цілі прототипування, визначені різними авторами:

Зацікавлені ​​сторони Сесія створення прототипів може залучати різних людей, пов'язаних із розроблюваним рішенням. Усередині організації учасниками можуть бути як члени команди проєктування, так і колеги з інших відділів чи менеджери. За межами організації прототипування може включати майбутніх користувачів і клієнтів, а також представників інших організацій. Вибір учасників залежить від цілей прототипування. Наприклад, сесію прототипування з метою дослідження можна організувати всередині організації разом із колегами, щоб отримати швидкий відгук щодо початкових проєктних пропозицій. Інший приклад — залучення користувачів до сесій , щоб досліджувати пропозиції безпосередньо разом із майбутніми користувачами.

Діяльність Діяльність стосується методу, який буде використано для випробування прототипу, контексту, в якому воно відбуватиметься, а також стратегій тестування у співвіднесенні з реальними умовами використання рішення.

Прототип

Прототипи можуть відображати один компонент майбутнього рішення, такий як «(взаємо)дії, процеси обслуговування, досвід, фізичні об'єкти, середовища, простори, архітектура, цифрові артефакти та програмне забезпечення, екосистеми [або] (бізнес-)цінність» або ж охоплювати кілька з цих компонентів.

Більше того, прототип може відображати один або кілька вимірів майбутнього рішення, і при цьому можна враховувати різні аспекти. Простий підхід полягає у розгляді точності відтворення (), тобто наскільки близько прототип нагадує фінальне рішення (наприклад, грубий начерк чи детальна модель). Більш комплексні підходи можна розглядати через кілька вимірів. Так, Хауд і Хілл описують: «роль» (тобто функціональність для користувача), «вигляд і відчуття» (сенсорні та досвідні аспекти), «реалізацію» (тобто ефективність рішення). Лім, Столтерман і Тененберг пропонують класифікацію прототипів відповідно до «фільтрувальних вимірів: функціональність, інтерактивність і просторова структура» та «вимірів прояву: матеріали, деталізація й охоплення». Вони пропонують врахувати ці виміри, щоб вирішити, яким має бути прототип.

Див. також

Прототип Модель

Методи проєктування Проєктування взаємодії Дизайн користувацького досвіду Продуктовий дизайн Сервіс-дизайн

Примітки