Станіслав Антонович Антоню́к (7 лютого 1941, Перемишль) — український живописець; член Житомирської організаціїАнтонюк Степан Антонович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 77. Національної спілки художників України з 2000 року.

Життєпис Народився 7 лютого 1941 року в місті Перемишлі (нині місто у Підкарпатському воєводстві Польщі) у сім'ї робітника.

З початком німецько-радянської війни їх сім'я переїхала до села Сімаківки (нині Звягельський район Житомирської області), а його батько пішов воювати. Опісля війни родина переїхала до села Ржатівки, що нині у межах ЗвягеляСтаніслав Антонюк «Пам'ятай наше минуле — бо не буде майбутнього» / Дирекція виставок Національної спілки художників України..

З 1948 році навчася в Ржатківській чотирьохрічній початковій школі, згодом у Новоград-Волинській середній школі № 3 імені Мічуріна, яку закінчив 1960 року. Здобувши середню освіту, переїхав до Києва, де влаштувався слюсарем в «Південенергомонтажі», згодом старшим лаборантом Інституту металофізики АН УРСР. Водночас у вільний час відвідував студії образотворчого мистецтва у Будинку народної творчості і у Жовтневому палаці культури, де його навчали Василь Забашта, Микола Родін.

Протягом 1961—1964 років навчався на факультеті художнього ткацтва Київського училища прикладного мистецтва (нині Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука) у Людмили Жоголь, Анатолія Яніна, Віктора Кочевського, Ніни Ган.

Після проходження строкової служби в Радянській армії протягом 1972—1975 років працював оформлювачем Новоград-Волининського міськпобуткомбінату; у 1975—1991 роках — художником бюро промислової естетики заводу «Хімволокно» в Житомирі, потім на творчій роботі.

Мешкає в Житомирі, в будинку на вулиці Вокзальній, № 14.

Творчість Малювати почав з п'ятнадцяти років. Працює в галузі станкового живопису (у реалістичній манері створює портрети, натюрморти, пейзажі). Серед робіт:

«Сонячні квіти» (1993); «Півонії» (1995); «Старий дуб» (1996); «Яка Україна без червоної калини?» (1997); «Натюрморт з самоваром» (1997); «Диня» (1999); «Цвітуть каштани» (2000); «Кетяги червоної калини» (2000); «Вечоріє» (2002); «Калина перестигла» (2003); «Спогади про батька і Україну» (2006); «Пора осені» (2007). </div> З 1980 року бере участь в обласних, а з 1985 року всеукраїнських художніх виставках. У 1980 та 2005–2006 роках провів персональні виставки у Житомирі.

Його роботи є у колекціях багатьох музеїв України, а також у приватних збірках у Балтійських країнах, Франції, Німеччини, Сполучених Штатів Америки тощо.

Примітки

Література