Са́льниця — нелокалізована літописна річка на території України в басейні Дону. Згадана в давньоруських літописах під 1111 та 1185 роками в контексті русько-половецького протистояння, а також у «Книзі Великому кресленню», складеному в Московській державі 1627 року. Різними дослідниками, починаючи з XVIII століття, локалізується по-різному. Поширеною є версія про локалізацію Сальниці як притоки Сіверського Дінця в районі міста Ізюм Харківської області.

Згадки в джерелах

Річка Сальниця згадується в контексті війн між руськими князями та половцями в «Повісті минулих літ» та Іпатіївському літописі. 1111 року на річці відбулася битва між військами руських князів під проводом Святополка Ізяславича та Володимира Мономаха і військом половецьких ханів. Повідомлення про битву міститься в «Повісті минулих літ»:

В Іпатіївському літописі Сальниця згадується під 1185 роком у контексті походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців:

Також річка Сальниця згадується як права притока Сіверського Дінця у «Книзі Великому кресленню» — документі, що являв собою пояснення до географічної карти Московської держави і був складений у 1627 році .

Локалізація Спроби локалізувати літописну Сальницю в історіографії існують з XVIII століття. Першим спробу локалізації річки здійснив російський історик Василь Татищев, який взяв за основу літописні свідчення про події 1111 року. На основі повідомлень Іпатіївського літопису під 1185 роком Микола Карамзін ототожнив Сальницю з річкою Сал — лівою притокою Дону; з цією гіпотезою погодився Микола Гербель. Петро Бутков натомість ототожнив Сальницю з річкою Торець, а Микола Аристов — з річкою Тор. Василь Ляскоронський, розвиваючи думку Миколи Аристова, припустив, що Сальниця була лівою притокою річки Оскіл.

Частина дослідників локалізовувала Сальницю в районі сучасного міста Ізюм Харківської області. Беручи до уваги свідчення «Книги Великому кресленню», краєзнавець Микола Сібільов ототожнив Сальницю з річкою, що впадає в Сіверський Донець на околиці Ізюма, зауважуючи, що вона є лівою, а не правою, притокою Сіверського Дінця. Такої ж думки дотримувався філолог Михайло Гетьманець, уточнивши, що Сальницею раніше могла називатися річка Сухий Ізюмець. Радянський історик також дотримувався локалізації річки в районі Ізюма. Краєзнавець Леонід Щибря ототожнив Сальницю з річкою Мокрий Ізюмець, яка впадає в Сіверський Донець на території міста Ізюм.

В історіографії одностайності з приводу локалізації річки немає. Частина дослідників розділяють річку, згадану під 1111 роком, і ту, що згадана під 1185 роком; інша частина науковців їх ототожнює. Деякі дослідники, зокрема і Віктор Звагельський, відкидають ототожнення літописної Сальниці з тією річкою, що згадана в «Книзі Великому кресленню».

Примітки

Література