Василь Васильович Аборенков (; 1901 — 1954) — військовий спеціаліст та організатор робіт з розробки установок залпового вогню БМ-13 та БМ-8, організатор та перший керівник гвардійських мінометних частин, військовий інженер першого рангу, генерал-майор артилерії (29.01.1942), генерал-лейтенант артилерії РСЧА (25.03.1943), лауреат Сталінської премії І ступеня (1943, за іншими даними — 10.04.1942).
Біографія Народився 29 квітня (12 травня) 1901 року в селі Перевертка (нині Тверська область) у родині відставного каноніра Гвардійської кінно-артилерійської бригади.
У 1918 році добровольцем вступив до РСЧА. Закінчив артилерійські курси. Брав участь у Громадянській війні в Росії: воював під Ямбургом та Червоним Селом у складі курсантської батареї, з грудня 1919 року по жовтень 1920 року був командиром артилерійської батареї на Західному та Східному фронтах. Член РКП(б) із 1919 року. Після Громадянської війни проходив службу на посадах начальника зв'язку управління артилерійського дивізіону, командира артилерійської батареї та командира артилерійського дивізіону у Ленінградському військовому окрузі. У 1924—1925 роках був у спецвідрядженні у м. Кантон (Китай).
У 1930 році закінчив артилерійський факультет Артилерійську академію РСЧА ім. Ф.Е. Дзержинського і став військовим інженером. У 1932—1936 роках — інженер лабораторії та викладач Військової академії хімічного захисту ім. К.Є. Ворошилова.
У 1936—1937 роках — начальник відділення НДІ РСЧА.
З червня 1937 року — старший помічник начальника відділення Артилерійського управління РСЧА.
З 1940 року — начальник відділення Артилерійського управління РСЧА. За своїми посадовими обов'язками курирував розробку ракетних озброєнь та Реактивний науково-дослідний інститут, зокрема створення реактивних снарядів та пускових установок для них (БМ-13 «Катюша», БМ-8).
З 29 липня 1941 року — заступник начальника Головного артилерійського управління зі спеціального озброєння РСЧА та начальник Відділу спеціального артилерійського озброєнняПриказ НКО СССР № 0061 от 29.07.1941 г.. З 8 вересня 1941 року призначений першим командувачем новостворених Гвардійських мінометних частин ЧА (ГМЧ ЧА) при Ставці Верховного ГоловнокомандуванняПостановление ГОКО № ГКО-642сс от 8.09.1941г..
З 26 квітня 1942 року — командувач Гвардійськими мінометними частинами, заступник народного комісара оборони СРСР з хімічної оборони і начальник Головного військово-хімічного управління ЧА (ГВХУ ЧА)Постановление СНК СССР № 588 от 26.04.1942 г. и Приказ НКО СССР № 136 от 4.05.1942 г..
29 квітня 1943 — звільнений з посади командувача ГМЧ ЧАПостановление ГОКО № ГКО-3266сс от 29.04.1943 г., а 20 травня 1943 — і з посади заступника народного комісара оборони СРСРПеченкин А. А. Нарком обороны СССР И. В. Сталин и его заместители. // Военно-исторический журнал. — 2005. — № 8. — С.23, 27..
У 1942—1946 роках — начальник Головного військово-хімічного управління РСЧА (ГВХУ ЧА).
З 7 лютого 1948 року очолював кафедру вибухових речовин та піротехніки у Військовій академії хімічного захисту.
7 квітня 1948 року звільнений з Радянської армії у відставку через хворобу.
Помер 18 серпня 1954 року. Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.
Військові звання Військовий інженер 1-го рангу Генерал-майор артилерії (19.01.1942) Генерал-лейтенант артилерії (25.03.1943)
Сім'я Дружина — Катерина Олександрівна, військовий інженер-хімік Син — І. В. Абаренков — фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, професор
Нагороди два ордени Леніна (28 липня 1941Указ Президиума Верховного Совета СССР от 21.07.1942 — «О награждении инженеров, конструкторов и техников Народного Комиссариата Боеприпасов СССР за выдающиеся достижения по созданию одного из видов вооружения, поднимающего боевую мощь Красной Армии»/ Газета Красная звезда — 29.07.1942 — № 176 (4931), 21 лютого 1945) три ордени Червоного Прапора (24 березня 1942, 3 листопада 1944, 1948) орден Кутузова II ступеня (22 лютого 1944) орден Червоної Зірки (14 червня 1940) — за участь у радянсько-фінській війні (1939—1940) Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За перемогу над Японією» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» Сталінська премія І ступеня (10 квітня 1942) — за розробку нового типу озброєння
Примітки
Література
Черток Б. Е. Ракеты и люди. Фили — Подлипки — Тюратам. — 2-е изд. — М.: Машиностроение, 1999. — 448 с. — 1300 экз. — ISBN 5-217-02935-8