Каїме́ (від осман. kâime-i mutebere — «дійсний документ», «поважний документ») — перші паперові гроші в історії Османської імперії, які також виконували функцію казначейських облігацій. Впровадження каїме стало важливим етапом у реформуванні фінансової системи імперії в епоху Танзимату.
Історія Історія каїме в Османській імперії поділяється на три основні періоди (емісії), кожен з яких був пов'язаний з необхідністю фінансування державних витрат, зокрема війн та реформ.
Перша емісія (1840—1862) Перша спроба введення паперових грошей відбулася в рамках реформ Танзимату для їх фінансування. Каїме були випущені в обіг у 1840 році. Спочатку вони були рукописними, що робило їх вразливими до підробок, але згодом перейшли на друковані банкноти.
Ці гроші мали характер казначейських зобов'язань і приносили відсотки (фаїз), що мало заохотити населення до їх використання. Однак надмірна емісія, відсутність достатнього золотого забезпечення та масове фальшування призвели до інфляції та знецінення каїме. Під час Кримської війни (1853—1856) уряд знову вдався до випуску значної кількості «орду каїмесі» (армійських каїме) для фінансування військових витрат.
Перший період завершився вилученням каїме з обігу в 1862 році за допомогою позик, отриманих від європейських банків, зокрема за участі Імперського Османського банку.
Друга емісія (1876—1879) Друга поява каїме була спричинена фінансовою кризою та початком російсько-турецької війни 1877—1878 років. Уряд, зіткнувшись з величезними витратами, знову вдався до випуску незабезпечених паперових грошей.
Ця емісія також супроводжувалася значною інфляцією, спекуляціями (зокрема з боку галатських банкірів) та соціальним напруженням. Населення неохоче приймало паперові гроші, віддаючи перевагу золоту та сріблу. Уряд намагався вживати заходів для підтримки курсу, але вони були малоефективними. Після війни каїме були поступово вилучені з обігу та знищені.
Третя емісія (1915—1920-ті) Третій і останній період випуску каїме припав на Першу світову війну. Фінансування війни вимагало колосальних ресурсів, і уряд, вичерпавши інші можливості, знову запустив друкарський верстат.
Ці каїме, відомі як «еврак-и накдіє» (грошові документи), були випущені в 1915 році. Як і в попередні рази, це призвело до інфляції (хоча й меншої, ніж у попередні періоди, завдяки суворішому контролю та підтримці Німеччини), дефіциту розмінної монети та появи сурогатних грошей (наприклад, використання поштових марок як дрібних грошей — звідси походить вислів «пара пул олду» — «гроші стали марками/нічим»). Після розпаду Османської імперії ці гроші продовжували обертатися деякий час у Турецькій Республіці до їх заміни на нову турецьку ліру .
Вплив на суспільство та економіку Впровадження каїме справило глибокий вплив на османське суспільство та економіку, ставши причиною значних фінансових потрясінь. Одним із найвідчутніших наслідків стала інфляція та зростання цін, оскільки надмірна емісія паперових грошей без належного золотого забезпечення призвела до їх знецінення та різкого подорожчання товарів першої необхідності. Це, у свою чергу, спричинило соціальну напругу, від якої найбільше потерпали люди з фіксованим доходом, чиновники та військові, змушені отримувати зарплату в знецінених папірцях.
Паралельно з цим процвітали спекуляції: різниця в курсах між паперовими грошима та дорогоцінними металами створила сприятливі умови для збагачення міняйл та банкірів. Ситуацію ускладнювало масове фальшування, зумовлене низькою якістю захисту перших випусків каїме, що ще більше підривало довіру населення до нової валюти. Крім того, вимивання металевих грошей з обігу призвело до дефіциту розмінної монети, що створювало значні труднощі у дрібній торгівлі та повсякденних розрахунках.
Примітки
Література Ali Akyıldız. Para Pul Oldu: Osmanlı’da Kâğıt Para, Maliye ve Toplum. — İstanbul: İletişim Yayınları, 2003. — ISBN 978-975-05-0111-1.