«Гокінг» — біографічний драматичний телефільм режисера , знятий 2004 року за сценарієм . У головній ролі — Бенедикт Камбербетч. Фільм розповідає про молодого Стівена Гокінга в аспірантурі Кембриджського університету, його пошуки початку часу та боротьбу з бічним аміотрофічним склерозом. Прем'єра у Великій Британії відбулася у квітні 2004 року.
Фільм мав позитивні відгуки, особливо за гру Камбербетча в ролі Гокінга. Фільм здобув дві номінації на премію БАФТА, Камбербетч виграв премію . Камбербетч став першим виконавцем ролі Гокінга в кіно, не рахуючи самого Гокінга як камео.
Сюжет На вечірці з нагоди свого 21-го дня народження Стівен Гокінг зустрічає Джейн Вайлд. Між ними виникають почуття, і Джейн заінтригована розповідями Стівена про зорі та Всесвіт, але розуміє, що зі Стівеном щось не так, коли він раптово виявляє, що не може встати. У лікарні йому повідомляють про захворювання рухових нейронів, і лікарі не очікують, що він проживе більш як два роки. Стівен повертається до Кембриджа, де новий семестр розпочинається без нього. Але він не може сховатися від реальності в роботі, бо не може знайти тему для своєї дисертації. Поки його колеги поринають у академічне та студентське буття, життя Стівена, здається, зупинилося. Він відкидає допомогу свого наукового керівника Денніса Шіами та впадає в депресію. Лише випадкові зустрічі Стівена з Джейн та її віра в нього тримають його на плаву. На той час у космології панувала теорія стаціонарного Всесвіту, яку відстоював Фред Гойл і яка стверджувала, що Всесвіт не мав початку — він завжди існував і завжди існуватиме.
Стівен бачить статтю Гойла, яка має бути представлена на лекції Королівського товариства. Він працює над розрахунками, виявляє помилку та публічно заперечує Гойлу після його виступу. Суперечка викликає переполох у відділі, але дає Стівену впевненість у собі, щоб розпочати власну роботу. Майже в той самий час інший фізик, Роджер Пенроуз, знайомить Стівена з новим поглядом на предмет його досліджень. Топологія — це підхід, що використовує уявлення про форму, а не рівняння, для осмислення природи Всесвіту, і він виявляється ідеальним інструментом для Стівена, якому дедалі важче писати. Великою пристрастю Пенроуза є доля вмираючих зір. Коли зоря наприкінці свого життя починає стискатись, його обчислення вказують на щось надзвичайне: стиснення триває безмежно, аж доки зоря не стає нескінченно щільною, перетворюючись на чорну діру. А в самому центрі цієї чорної діри, як показує Пенроуз, є те, що науковці називають сингулярністю. Саме це й підводить Стівена до теми його докторської дисертації. Він завжди відчував певний скепсис щодо теорії стаціонарного стану, а тепер починає бачити шлях до пояснення революційної й украй суперечливої ідеї про те, що Всесвіт міг мати початок. Шіама налаштований скептично, але підтримує Стівена — він радий бачити свого студента натхненним і готовим до роботи. Тим часом стан Стівена дедалі погіршується: йому важко писати й ходити, мова стає нерозбірливою. Проте тепер він має мету для своїх зусиль і, за підтримки Джейн, вступає в нову фазу життя. Він також просить її одружитись з ним, тим самим демонструючи свою зухвалу рішучість вижити.
Натхненний Стівен починає наполегливо працювати над наслідками відкриття Пенроуза й дедалі більше зосереджується на ідеї сингулярності. У момент осяяння він запитує себе: що буде, якщо прокрутити математику Пенроуза у зворотному напрямку? Замість того щоб щось колапсувало в ніщо, що якби ніщо вибухнуло у щось? А якщо застосувати це не до зорі, а до всього Всесвіту? Відповідь: Всесвіт і справді міг виникнути внаслідок Великого вибуху. Нарешті Стівен входить у період завзятої наукової праці. Він застосовує теореми Пенроуза про стиснення зір до Всесвіту в цілому. Виправдовуючи довіру Шіами, він пише дисертацію надзвичайної глибини й значення. Принаймні теоретично Великий вибух міг статися. Через два роки після діагнозу Стівен не тільки залишається живим, а й робить внесок у великий науковий прорив, що докорінно змінює уявлення людей про Всесвіт.
Друга паралельна сюжетна лінія слідкує за іншим, пов'язаним дослідженням. Арно Аллан Пензіас і Роберт Вудро Вілсон розповідають, як у пагорбах Нью-Джерсі, скануючи небо за допомогою радіотелескопа, вони зареєстрували дивний радіосигнал із космосу. З часом Пензіас і Вільсон усвідомили, що зафіксували реліктове випромінювання, яке стало важливим спостережним доказом Великого вибуху.
У ролях Бенедикт Камбербетч — Стівен Гокінг — Арно Аллан Пензіас Том Годжкінс — Роберт Вудро Вільсон — Джейн Вайлд — Ізобел Гокінг Адам Годлі — Френк Гокінг — Фред Гойл — Роджер Пенроуз — Денніс Шіама — доктор Джон Голловей Еліс Ів — Марта Ґатрі Роган Сіва — Джаянт Нарлікар
Відзнаки «Гокінг» здобув дві номінації на премію БАФТА 2005 року, за найкращий драматичний серіал та найкращого актора (Камбербетч). На телевізійному фестивалі в Монте-Карло Бенедикт Камбербетч отримав премію за найкращу чоловічу роль у телефільмі або мінісеріалі.
Примітки
Посилання