В'ячеслав Бориславович Мусієнко ( 19 листопада 1954, Андижан, Узбекистан) — український письменник. Автор романів «Три барви білого собаки», «У пошуках сіна для коней та закоханих» (англійський переклад роману видано 2025 року в Лондоні у видавництві «The Waterloo Press»).
Біографічні відомості
Освіта
1972 року закінчив середню школу № 57 м. Києва.
1977 — Київський інститут цивільної авіації, інженер з відзнакою.
1983 року закінчив аспірантуру Інституту кібернетики, отримав ступінь кандидата економічних наук.
Досвід роботи
1977—1980 — Завод цивільної авіації № 20, м. Київ, Україна, інженер з програмування.
1984—1990 — Українська академія наук, науковий працівник, займався технологічним прогнозуванням.
Стажувався за стипендією ЮНЕСКО в наукових центрах Швеції, Нідерландів, Німеччини.
1989—1998 — ТОВ Міжнародні стратегічні ресурси, Остін, Техас, США, віце-президент.
1989—2012 — ТОВ Наукове управління (Науковий менеджмент), Київ, Україна, Президент.
1997—2005 — Голова наглядової ради АКБ «Андріївський».
У 2000 році В'ячеслав і його дружина Ірина заснували кінно- спортивний клуб Sport Elit, де діти мають можливість займатися верховою їздою. З початку повномасштабної війни з Росією в клубі влаштовуються благодійні денні табори для дітей військовослужбовців та евакуйованих з Маріуполя. Коні з клубу беруть участь у програмах іпотерапії для поранених бійців Збройних Сил України.
Секретар Національної спілки письменників України Юлія Бережко-Камінська так написала про твір В. Мусієнка: «Чи знав автор „У пошуках сіна…“, як читачам відгукуватимуться його нотатки, зроблені упродовж перших півтора року цієї нестерпної війни? Здавалось би, книга не фіксує такого рівня страждань, через які довелося пройти (чи нині проходити) сотням тисячам українців у Маріуполі, Херсоні, Бердянську, Бахмуті, Ірпені, Бородянці, та й узагалі — усюди, де палає війна. Однак книжка сповна занурює в той страшний час, коли один день тягнеться, як тиждень, коли все тільки розгортається і не знаєш, що страшніше: якщо до твого підвалу прийдуть озброєні окупанти чи прилетить ракета. І мимоволі опиняєшся по той самий бік, що й автор: знову втрачаєш сон і спокій, згадуєш, як не міг і на мить відірватися від новинних стрічок, як рахував сірники, сидів без світла і води, як намагався знайти харчі для домашніх тварин. Але коли в більшості з нас це, умовно, кіт із собакою, то тут — табун коней! Справжній кінно-спортивний клуб Sport Elit під Києвом у Козині, де до війни діти займалися верховою їздою!
Політична діяльність
Депутат Київської міської Ради від «Блоку Юлії Тимошенко» (березень 2008 року).
Творчість Має понад 70 наукових публікацій.
Жінка, яку я з'їв у Буенос-Айресі (2024); У пошуках сіна для коней та закоханих (2024); In Search of Hay for Horses and Lovers: A Diary in a Time of War (2025).
Відзнаки
Почесний громадянин міста Остін, Техас, США; Орден Святого Володимира Великого, першого та другого ступеня; Лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди (2024); Лауреат премії альманаху Райдуга (2024); Фіналіст Міжнародного конкурсу короткої прози імені Василя Портяка (2025); Спеціальна відзнака журі літературної премії ім. М. Слабошпицького (2025); Лавреат Міжнародної літературної ірпінської премії (2024).
Примітки
Джерела і посилання
Моя літературна подорож до Великої Британії Мусієнко В. У пошуках сіна для коней та закоханих: щоденник під час війни / В'ячеслав Мусієнко. — Київ: Сітон, 2024. — 237 с.