6-й Чернігівський козачий полк Малоросійського народного ополчення (також відомий як 6-тий козачий полк Чернігівського ополчення) було сформовано відповідно до найвищого рескрипту царя Олександра І 25 червня 1812 року з осіб малоруського козачого стану в містечках Ромни і Глухів Стародубського повіту Чернігівської губернії.
Історія У вересні 1812 року полк поступив під командування начальника Чернігівського ополчення генерал-лейтенанта графа Миколая Васильовича Гудовича і провадив сторожову діяльність на кордонах Чернігівської губернії, оберігаючи території від нападу ворога зі сторони Смоленської та Могильовської губерній. У листопаді полк спільно з об'єднаним Полтавським і Чернігівським ополченням взяв участь у бойових операціях на території Могильовської губернії.
Одним із прикладів виконання задач чернігівського полку може послужити відбиття атаки союзних Наполеонові польських військ, котрі форсували річку Сож і вторглись на територію Чернігівщини, спільними зусиллями 6-го та 3-го чернігівських полків і 3-го Бузького полку.
1813 року 6-й Чернігівський козачий полк увійшов до складу 2-го піхотного корпусу генерал-лейтенанта Клейнмихеля (Резервна армія генерала від піхоти малоросійського генерал-губернатора — князя Лобанова-Ростовского), який блокував фортецю Модлин. Після повалення фортеці 13 грудня 1813 року козаки полку конвоювали полонених. 4 вересня 1814 року вояки були відправлені для несення поліцейської служби під зверхництвом Варшавського генерал-губернатора.
1816 року на підставі Найвищого указу від 11 червня на ім'я Чернігівського цивільного губернатора 6-й Чернігівський козачий полк Малоросійського народного ополчення був розформований.
Зовнішній вигляд Рядові Чернігівських полків мали темно-зеленого кольору короткі козацькі куртки з червоною випушкою і жовтим номером полку на погонах, такого ж кольору шаровари; чорні овечі шапки з червоним верхом і чорним вовняним султаном та замшеві рукавиці. Озброєні чернігівські козаки були пікою завдовжки 2,8 метри з трикольоровим синьо-червоно-білим флюгером, а також кавалерійською шаблею із залізним ефесом, яку носили на чорній шкіряній портупеї; дві кобури з пістолетами на чорних шнурках і патронташем з набоями кріпилися на чорних шкіряних поясах завширишки в чотири вершки (20 см); ладівниця з білої жерсті зі зображенням двоголового орла на кришці носилася збоку на чорному перев’язі через ліве плече. Кінська збруя була загальнокозацького зразка з темно-сірим чапраком без усіляких обшивок та прикрас. Синій суконний жупан, підбитий овечим хутром, в теплу пору року скручувався і кріпився біля передньої луки сідла.
Командування Командуванням полку початково займався – ротмістр Барсуков, але після того як у 1813 році його було віддано під суд за зловживання службовим становищем, командування прийняв майор Турчанінов, котрий виконував цю функцію до моменту розформування полку (1816 рік).
Примітки