Хітосі Імамура (; 28 червня 1886 — 4 жовтня 1968) — японський воєначальник, генерал.

Біографія

Рання кар'єра Уродженець Сендая, префектура Міягі. Батько Імамури був суддею. Імамура закінчив Імператорську армійську академію Японії в 1907 році та отримав звання другого лейтенанта піхоти 26 грудня 1907 року. У листопаді 1910 року його підвищено до лейтенанта, а в 1915 році він навчався у Військовому коледжі армії. У 1917 році його підвищено до капітана, а наступного року його направили до Англії військовим аташе. У серпні 1922 року його підвищили до майора, а в серпні 1926 року — до підполковника. У квітні 1927 року його було призначено військовим аташе в Британській Індії. 1 серпня 1930 року він отримав звання полковника, і з 1931 по 1932 рік він обіймав штабні посади в операційному відділі Генерального штабу Імператорської японської армії.

Його молодшим братом був Хосаку Імамура, офіцер Квантунської армії, який воював у Громадянській війні в Китаї як найманець Гоміндану.

Війни в Китаї Після інциденту 28 січня 1932 року його було направлено командувати 57-м піхотним полком. Після повернення до Японії він став комендантом армійської школи Нарасіно з 1932 по 1935 рік.

У березні 1935 року Імамура був підвищений з посади командира полку до командира 40-ї піхотної бригади у званні генерал-майора. У березні 1936 року його було призначено заступником начальника штабу Квантунської армії в Маньчжоу-Го. З 1937 по 1938 рік його було відкликано до Японії, щоб він обійняв посаду коменданта Тоямської піхотної школи.

У березні 1938 року Імамура отримав звання генерал-лейтенанта, а також командування 5-ю дивізією, що базувалася в Китаї, якою він продовжував командувати на ранніх етапах Другої китайсько-японської війни до 1940 року. З 1940 по 1941 рік він був заступником генерального інспектора військової підготовки, заступником одного з найвпливовіших чиновників японської армії. Згодом його було призначено головнокомандувачем 23-ї армії.

Тихоокеанська війна У листопаді 1941 року Імамура став командувачем 16-ї армії та отримав завдання очолити цю армію під час вторгнення в Голландську Ост-Індію. Коли його флот наблизився до Яви, його транспортний корабель «Сінсю (Рюдзьо) Мару» був потоплений торпедами, ймовірно, дружнім вогнем, у битві в Зондській протоці, і він був змушений дістатися берега вплав.

Імамура дотримувався надзвичайно поблажливої ​​політики щодо місцевого населення колишньої Голландської Ост-Індії (сучасної Індонезії), яка часто суперечила загальним думкам та планам вищого штабу Південної армії та Імперського генерального штабу. Однак його політика здобула значну підтримку населення (особливо на Яві, де він базувався) і допомогла дещо зменшити труднощі японської військової окупації. Наприкінці 1942 року він прийняв командування новою 8-ю армією, відповідальною за 17-ту армію в кампанії на Соломонових островах та 18-ту армію в кампанії на Новій Гвінеї. Імамура тоді базувався в Рабаулі на Новій Британії. Імамура отримав звання генерала в 1943 році.

Суд, ув'язнення та самоув'язнення Разом з командувачем ВМС у Рабаулі, віцеадміралом Дзін'їті Кусакою, Імамура здав японські війська в Новій Гвінеї та на південних островах Тихого океану австралійським військам, які представляли союзників, у вересні 1945 року. Імамура був затриманий у Рабаулі австралійською армією, оскільки він та війська під його командуванням були звинувачені у воєнних злочинах, включаючи страту військовополонених союзників. Один сумнозвісний приклад, який називається «звірство зі свинячими кошиками», стався, коли полонених, захоплених у східній Яві, перевозили в бамбукових кошиках, що використовувалися для свиней. У квітні 1946 року Імамура написав австралійському командувачу в Рабаулі прохання прискорити його власний суд за воєнні злочини, щоб пришвидшити переслідування воєнних злочинців під його командуванням. Імамура був звинувачений у «незаконному ігноруванні та невиконанні своїх обов'язків... щодо контролю над членами свого командування, внаслідок чого вони вчинили жорстокі звірства та інші тяжкі злочини». Його судили в австралійському військовому суді в Рабаулі з 1 по 16 травня 1947 року; його було засуджено до десяти років позбавлення волі. Імамура відбував покарання у в'язниці Сугамо в Токіо до звільнення в 1954 році. Він вважав своє ув'язнення занадто легким порівняно зі своєю відповідальністю за злочини своїх підлеглих, тому наказав побудувати копію в'язниці у своєму саду і залишався там до своєї смерті в 1968 році.

Нагороди

Орден Вранішнього Сонця 3-го класу

Примітки

Джерела