Кійонао Ітікі (; 16 жовтня 1892 — 21 серпня 1942) — японський офіцер, генерал-майор.
Біографія
Раннє життя Народившись у префектурі Сідзуока, Ітікі закінчив 28-й клас Імператорської армійської академії Японії у 1916 році. Згодом він двічі служив інструктором у піхотній школі Імператорської армії в Тібі.
Війна в Китаї Отримавши звання майора в 1934 році, Ічікі був призначений до Китайської гарнізонної армії командиром батальйону 1-го піхотного полку в 1936 році. 7 липня 1937 року японці провели нічну навчальну атаку навколо мосту Марко Поло, стріляючи холостими патронами в повітря. Китайці, думаючи, що атака триває, випустили кілька невдалих артилерійських снарядів. Японський солдат не з'явився на перекличку наступного ранку, і Ітікі, командир його роти, подумав, що китайці захопили його в полон. Він наказав негайно атакувати Ваньпін, що спровокувало першу справжню битву Другої китайсько-японської війни.
Невдовзі після інциденту Ітікі був відкликаний до Японії, де з 1938 по 1940 рік служив інструктором у спеціалізованих школах підготовки військової техніки.
Тихоокеанська війна З початком Тихоокеанської війни в 1941 році Ічікі отримав звання полковника та був призначений командувачем 28-го піхотного полку зі складу 7-ї дивізії, що складалася з 3000 військовослужбовців, і мав завдання штурмувати та окупувати острів Мідвей. Поразка японських військово-морських сил у битві за Мідвей у червні 1942 року змусила скасувати операцію. У серпні 1942 року Ітікі та його полк були переведені до складу 17-ї армії на південному фронті та базувалися в Труку на Каролінських островах. Після висадки союзних військ на Гуадалканалі на Соломонових островах у рамках Гуадалканалської кампанії союзників, Ітікі отримав завдання взяти частину свого полку (2-й батальйон 28-го піхотного полку з артилерією та інженерами, прозваний «Загоном Ітікі»), щоб відбити аеродром Гендерсон та вибити союзні війська з острова.
19 серпня шість японських есмінців перевезли Ітікі та його 916 військовослужбовців з Трука та висадили їх на мисі Тайву на Гуадалканалі. Ітікі отримав наказ чекати на плацдармі решти свого полку, але, виявивши, що пляж безлюдний, а острів, очевидно, слабо захищений, Ітікі грубо недооцінив силу американських військ, залишив ар'єргард зі 125 осіб та просунувся, щоб здійснити нічний фронтальний штурм американських позицій. Раніше Ічікі називав американських морських піхотинців жіночними та боягузливими, тому зробив помилку, грубо недооцінивши свого ворога. Ітікі не знав, що американські морські піхотинці знали про його висадку та зайняли оборонні позиції. У битві на Тенару 21 серпня 1942 року Ітікі зазнав поразки з надзвичайно великими втратами. Нещодавні японські дослідження заперечують твердження про особисту провину Ітікі та стверджують, що Імперський генеральний штаб поставив Ітікі в самогубне становище, наказавши йому атакувати підготовлені позиції, які поступалися чисельністю 15 до 1, без повітряної, морської чи важкої артилерійської підтримки, а також з поганою розвідкою, яка значно недооцінювала американські сили. Додаткові війська з його другої групи не змінили б цього рівняння. Однак Генеральному штабу потрібен був цап-відбувайло, і він вирішив звалити провал на Ічікі. Також існували припущення, що Генеральний штаб волів відправити Ітікі в бій безпосередньо після перерваної операції на Мідвей, розраховуючи, що якщо загін повернеться до Японії, таємниця провалу на Мідвей буде витікати.
Справжні причини загибелі Ітікі невідомі. Існують припущення, що він загинув у розпалі бою або скоїв сепуку після нього. Незважаючи на провал атаки, Ітікі посмертно був підвищений до генерал-майора.
Нагороди
Орден Священного скарбу 3-го класу Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Сьова Медаль Китайського інциденту 1937 Медаль національного фонду «Велика Маньчжурія» (Маньчжурська держава)
Примітки
Література
Crowley, James. "A Reconsideration of the Marco Polo Bridge Incident," Journal of Asian Studies, Vol. XXII, No. 3 (May 1963).
Посилання