Паку Джаві (мін. balapan sapi «перегони биків»)— традиційні перегони биків у Танах Датар, Західна Суматра, Індонезія. Під час перегонів жокей стоїть на дерев'яному плузі, прив'язаному до пари биків, і які повинні подолати приблизно 60-250 метрову дистанцію по мокрому скошеному рисовому полю. Жителі сільських районів Танах Датар століттями проводять такі перегони, щоб відсвяткувати закінчення збору рису на сільському світі алек паку джаві. Офіційного переможця не оголошують, але глядачі оцінюють биків за їхніми показниками і мають можливість купувати биків з хорошими показниками.

У 2020 році Міністерство освіти, культури, досліджень та технологій Індонезії офіційно визнало Калабубу нематеріальною культурною спадщиною провінції Західна Суматра у категорії «Традиції та усні висловлювання» під номером 1044/P/2020Pacu Jawi referensi.data.kemendikdasmen.go.id.

Опис

Незважаючи на свою назву «перегони биків» мовою мінангкабау, вони не проводяться як змагання. Обидва пар биків з'єднані мотузкою з дерев'яним плугом, де стоїть жокей. Вони біжать по доріжці на порожній ділянці рисового поля довжиною від 60 метрів до 250 метрів . Колія має 30 см шар багнюки, тому бикам складно переміщуватися. Жокей керує тваринами, тримаючись за хвости обох биків , жокей не використовує батога . Завдання жокея утриматися на ногах та тримати биків в однаковому темпі та напрямку бігу.

Глядачі спостерігають за перегонами, зазвичай із сухого краю поля, що розташовано вище за площу поля. Іноді жокей кусає хвоста бика, щоб пришвидшити його біг. Травми, особливо серед жокеїв, є досить поширеними . Оцінюються швидкістю та здатність бігти прямо, бо це показує людям, що ті, хто йде прямим шляхом, заслуговують на найбільшу повагу та шану. Бики, що добре себе показали на змаганнях, коштують при купівлі у 2–3 рази дорожче за їхню звичайну ціну, що є однією з головних мотивацій серед учасників забігів.

Сотні голів великої рогатої худоби можуть брати участь у паку джаві. Під час заходу велику рогату худобу села, яка наразі не бере участі в перегонах, утримують в окремій зоні, часто поблизу фінішної лінії, бо вважається що це спонукає бігових биків бігти швидше, щоб приєднатися до стада . Раніше биків з сіл перегоняли до місця проведення змагань вночі. Зараз туристичне бюро Танах Датар надає фінансування та вантажівки для перевезення тварин з інших районів для участі у святі.

Фестиваль

Перегони проводяться одночасно із сільським фестивалем Алек паку джаві («фестиваль бичачих перегонів»), на якому окрім перегонів були покази худоби, одягненої в сунтіанги (традиційний головний убір мінангкабау), виконання традиційної народної музики, тарі пірінг (традиційний танець з тарілками Мінангкабау) , ярмарок та традиційні ігри, такі як панджат пінанг (жирна жердина) та змагання з запуску повітряних зміїв . Раніше всі витрати на проведення фестивалю покривалися сельськими громадами, але тепер туристичне бюро Танах Датар надає певне фінансування. Фотографія Паку джаві приваблює національних та міжнародних фотографів і став об'єктом кількох фотографій, що отримали нагороди. Привабливість фестивалю додає те, що Танах Датар відомий своїми природними краєвидами, включаючи гору Марапі, пагорби, зелену тропічну рослинність та рисові поля. Серед нагород, отриманих фотографами паку джаві, є « Фотографія року World Press», «Міжнародна фотографічна премія Хамдана», «Фотограф року цифрової камери» The Daily Telegraph та «Зображення року» від Wikimedia Commons.

Примітки

Джерела Suzanti, Purnama (2014). "Daya tarik Pacu Jawi sebagai atraksi wisata budaya di Kabupaten Tanah Datar". Jurnal Nasional Pariwisata. 6 (1). Yogyakarta: Tourism Study Center, Gadjah Mada University: 1–7. doi:10.22146/jnp.6869 (inactive 12 July 2025). ISSN 1411-9862.