Райс Кейт Кетлін Крейтон Старр «Кейт» Райс (англ. Kathleen Creighton Starr «Kate» Rice; народилася 22 грудня 1882 — померла 3 січня 1963) — канадська золотошукачка, дослідниця, письменниця та натуралістка з Онтаріо. Відома як одна з перших жінок, що професійно займалися розвідкою корисних копалин та видобувною діяльністю в північній Манітобі, що на той час вважалося виключно чоловічою справою

Раннє життя та сім'я

Народилася 1882 року в Сент-Маріс (Онтаріо) у родині Генрі Лінкольна Райса (1857—1933) та Шарлотти Картер Райс (1862—1941). Походила з родини вищого середнього класу: її дід по батьковій лінії був прогресивним методистським священником, засновником жіночого коледжу в Гамільтоні, а батько — торговцем зерном, боровся зі змінами в бізнес-кліматі та успадкував повні акції Carter Milling Co. після смерті свого тестя, засновника Джорджа Картера (1826—1899), уродженця Тіпперері, Ірландія.

Саме батько прищепив Кейт любов до природи: з шести років він навчав її веслування на каное, вчив розбивати табори та ділився історіями про першовідкривачів, найчастіше про Деніела Буна та прищепив їй смак до пригод та природи на все життя.

Освіта 1906 року Кейт закінчила Університет Торонто, де вивчала математику, фізику та астрономію. Під час навчання вона двічі ставала стипендіаткою Едварда Блейка.

Педагогічна та альпіністська діяльність Протягом 1908—1912 років Райс працювала викладачкою: спочатку в літній школі в Альберті, згодом професоркою математики в Альберт-коледжі (Белвіль, Онтаріо) та вчителькою в Йорктоні (Саскачеван). У цей період вона захопилася альпінізмом, досліджуючи Канадські Скелясті гори, та приєдналася до Альпійського клубу Канади.

Освоєння Півночі та фермерство 1913 року, у віці 29 років, Кейт вирішила займатися сільським господарством та взяти участь в освоєнні канадського «нового фронту» на півночі. Оскільки до 1929 року жінки в Канаді юридично не вважалися повноправними особами та не мали права володіти власністю чи отримувати права на гомстеди (земельні ділянки), Кейт звернулася по допомогу до свого брата Лінкольна. Він придбав на своє ім'я 6 км² землі на північ від Де-Па (Манітоба), де Райс 1913 року розпочала фермерську діяльність

Геологорозвідувальна діяльність 1914 року, зацікавившись чутками про знахідки золота, Райс почала самостійно вивчати геологію. Вона вивчила мову місцевого народу крі, опанувала навички полювання та виживання в дикій природі. Того ж року вона найняла гіда-крі та вирушила на північ до озера Бівер на собачих упряжках, а згодом — на каное до Броше.

Під час першої експедиції Райс виявила поклади цинку на озері Ріндір, проте не зареєструвала права на них через відсутність залізничного сполучення з регіоном. Місцеві жителі крі називали її «Муніасквао» (біла жінка) на знак поваги до її вміння керувати собачою упряжкою без використання батога та майстерності у стрільбі.

Партнерство з Діком Вузі 1916 року Райс уклала професійне партнерство з Річардом «Діком» Вузі, ветераном 18-го британського Королівського гусарського полку, який брав участь у англо-бурській війні в Індії та вздовж афганського кордону. Разом вони збудували хатину на озері Векуско та працювали як команда до смерті Вузі 1940 року. Попри тогочасні чутки, Райс завжди наголошувала, що їхні стосунки мали суто діловий характер.

1917 року вона зареєструвала права на ділянки біля озера Герб. Її відкриття міді та нікелю згодом заклали фундамент для розвитку великих гірничодобувних підприємств, зокрема видобувного центру Томпсон у Манітобі.Протягом кількох десятиліть після цього Райс розвідувала райони озер Векуско, Сноу-Лейк, а також мінеральні пояси Бернтвуд та Флін-Флон.

Увага медіа та наукова робота 1928 року, під час візиту до Торонто, Райс стала сенсацією у пресі. Журналісти описували її як «надзвичайно мальовничу жінку», яка досягла успіху в суворому світі північного промислу. Маючи зріст понад 180 см та коротку золотаву зачіску, вона була яскравою постаттю для тогочасних ЗМІ.

Кейт Райс не лише займалася розвідкою, а й писала статті для «Торонто Стар». Окрім мемуарів, вона публікувала результати своїх метеорологічних та астрономічних спостережень у наукових журналах

Комерційні угоди та судові справи У кар'єрі Райс були як значні успіхи, так і фінансові втрати. Одного разу їй запропонували 500 000 доларів за одну з її ділянок (претензій), проте Кейт вирішила дочекатися пропозиції у мільйон доларів. Зрештою покупець відмовився від угоди, і вона була змушена продати цю ділянку компанії International Nickel (INCO) лише за 20 000 доларів.

Пізніше її колишній партнер С. Е. Германн подав на Райс та Вузі до суду за порушення контракту щодо іншої ділянки, вартість якої на той час оцінювалася у 5 мільйонів доларів. Попри ці труднощі, саме відкриття Райс родовищ міді та нікелю стали підґрунтям для створення потужного гірничодобувного центру в місті Томпсон (Манітоба).

Життя на острові та наукові спостереження

З 1940 року Райс мешкала у власній дерев'яній хатині на острові на озері Векуско. Там вона займалася садівництвом, рибальством та продовжувала розвідувальні роботи, використовуючи своє 1,5-метрове каное з полотна під назвою «Каченя» (англ. Duckling)

Кейт Райс була не лише практиком, а й дослідницею: вона публікувала статті у наукових журналах про метеорологічні та астрономічні спостереження, зроблені під час подорожей Північчю. Також вона здобула визнання як майстерна дресирувальниця їздових собак; вона вміла керувати упряжкою, принципово не використовуючи батіг.

Останні роки Після тривалого життя в ізоляції Райс почала сумніватися у власному психічному здоров'ї. 1960 року, у віці 77 років, вона залишила острів і звернулася до психіатричної лікарні міста Брендон. Після ретельного обстеження лікарі запевнили її у цілковитому здоров'ї, висловивши знаменитий вердикт, що вона «не божевільна, а просто золотошукачка».

1962 року Кейт переїхала до будинку для літніх людей у Міннедосі (Манітоба), де померла через рік. Оскільки наприкінці життя вона залишилася без грошей, її поховали в безіменній могилі..

Визнання та пам'ять 1946 рік: Острів на озері Векуско, де вона мешкала, офіційно названо островом Райс.

2009 рік: За ініціативи місцевої газети «Underground Press» міста Сноу-Лейк на її могилі було встановлено надгробок з написом «Розвідниця та першопрохідниця Півночі, надзвичайна жінка дикої природи».

Подібний камінь було встановлено в Пасифікі на могилі Діка Вузі.

2013 рік: Кейт Райс посмертно включили до Канадської зали слави гірничої справи.

2013 рік — на острові було встановлено табличку з написом:

«На згадку про Кетлін „Кейт“ Райс. Коли полярне сяйво освітлювало її піонерський шлях, її мужність та етика красномовно говорили про багато чого, а її вчинки та розвідувальні роботи допомогли визначити Північ, яку ми знаємо»

Документи, малюнки та неопубліковані мемуари Кейт зберігаються в архівах Манітобського університету.

Дивися також

Історія Манітоби Список жінок-шукачок пригод

Примітки