Аїда Петрівна Ісакова — композиторка, педагог, піаністка. Викладала на кафедрі спеціального фортепіано у Казахській національній консерваторії імені Курмангази (1964—1994). Професорка Державного музично-педагогічного інституту імені М. М. Іпполітова-Іванова. Членкиня Спілки композиторів СРСР (з 1967).
Біографія Аїда Ісакова (урод. Шпакова) народилася 1940 року у Володимирі-Волинському. Батько — Шпаков Петро Ігнатович, військовий, учасник Німецько-совєтської війни. Мати — Шпакова Галина Олександрівна.
Після закінчення краснодарського музичного училища (нині — ) по двох відділеннях (фортепіанному і теоретико-композиторському) в 1959 році вступила до Московської консерваторії імені П. І. Чайковського, де навчалася також одночасно на двох факультетах — фортепіанному (клас професора Віктора Карповича Мержанова) і композиторському (клас професора ).
У 1964 закінчила Консерваторію з відзнакою по обох факультетах і була направлена на роботу в Казахстан, в Алмати, де викладала спеціальне фортепіано в Консерваторії імені Курмангази. Протягом усього творчого життя А. П. Ісакова поєднувала три види діяльності: викладацьку, композиторську та виконавську. Співпрацювала з Народним артистом СРСР , Народним артистом СРСР Єрмеком Серкебаєвим, Євгеном Ісаковим. Неодноразово виступала із сольними програмами та з різними оркестрами в СРСР та за кордоном (Фінляндія, Болгарія, Південна Корея, США, Греція та ін.), а також брала участь у численних фестивалях Сучасної музики Казахстану.
У 1994 році переїхала до Москви і була запрошена на роботу в Державний музично-педагогічний інститут імені М. М. Іпполітова-Іванова на кафедру «Фортепіано. Орган». З 1994 по 2001 рік — завідувачка кафедри. Її студенти завоювали понад сорок звань Лауреатів Міжнародних конкурсів в Україні, Італії, Іспанії, рФ. Часто очолювала журі Дитячих та Юнацьких конкурсів, проводила Міжнародні майстер-класи в рФ (Суздаль), на Кубані (Краснодар) та за кордоном (Південна Корея, Україна, США). Її твори регулярно звучали на фестивалі .
Серед учнів — , Галина Петрова, , Юлія Горенман, Павло Шатський та багато інших.
Померла у Москві 24 березня 2012 року. Похована на Кунцевському цвинтарі.
Чоловік — Євген Ісаков (14 лютого 1937 — 9 травня 2021), бас. , професор Державного музично-педагогічного інституту імені М. М. Іпполітова-Іванова.
Дочка — Петрова (Ісакова), Галина Євгенівна (нар. 12 серпня 1965), піаністка. Заслужена артистка російської Федерації, Лауреат премії м. Москви в галузі літератури та мистецтва, член-кореспондент Петрівської академії наук та мистецтв м. Санкт-Петербург.Қазақстан Республикасында кімнің кім екені. Екі томдық анықтамалық. Алматы, 2011 жыл. ISBN 978-601-278-473-2Абай. Энциклопедия. – Алматы: «Қазақ энциклопедиясының» Бас редакциясы, «Атамұра» баспасы, ISBN 5-7667-2949-9
Зять — (нар. 24 липня 1961), скрипаль і диригент. Народний артист російської Федерації, Лауреат премії м. Москви в галузі літератури та мистецтва, професор Московської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського.
Нагороди та звання Член Спілки композиторів СРСР (з 1967 року) Голова ревізійної комісії Спілки композиторів Казахстана (1968—1976) Член ревізійної комісії Спілки композиторів ССР (1968—1976) Лауреат Міжнародного конкурсу ім. Е. Вілла-Лобоса (1979, Ріо-де-Жанейро, Бразилія) — диплом I ступеня. Член Спілки композиторів Москви (з 1994 року) Медаль "850 років Москви" (1997) Професорка (з 1998 року) Лауреат фонду «русское исполнительское искусство» Почесний професор Національного університету мистецтв м. Астана (2010)
Творчість
Балети "Гамлет" (1971) «Батир» (1973) «Гак-ку» («Клич лебедя», 2005)
Лібретто та постановки Народного артиста СРСР, Лауреата Державної премії СРСР та КазРСР ;
Хореографічна сюїта — "Жарис" ("Змагання", 1970);
Оперети «Двадцять п'ята дружина» (1975), «Поруч із Байконуром» (1977);
Поставлені у Карагандинському Державному театрі Музичної комедії
Для солістів, хору та оркестру Кантата «Пісні свободи» (1962) на слова кубинського поета Н. Гільєна
Для оркестру Симфонія з літаврами для струнного оркестру (1964);
Для інструментів з оркестром Концерт-рапсодія для фортепіано на казахські теми із камерним оркестром (1966); «Гумореска» для труби з (естрадним оркестром, 1968), Подвійний концерт для фортепіано та труби з симфонічним оркестром (1981), Концерт для фортепіано із симфонічним оркестром (1987), Три концертино для фортепіано (1980; 2000; 2005);
Камерно-інструментальні ансамблі Сюїта для фаготу та фортепіано (1961), "Патетичне тріо", присвячене 40-річчю початку Великої Вітчизняної війни (1981), Струнний квартет (1984), Соната для труби та фортепіано (1986), Концертино для кларнету та фортепіано (1989), Соната для органу та 4-х літавр (1989), Брас-квінтет (1990), Соната-фантазія для фортепіано, літавр та вібрафона (2009), «Східні ескізи» для фортепіано, вібрафону та екзотичних ударних інструментів (2010), Триалог для фортепіано, скрипки та віолончелі (2011);
Для фортепіано Сонатіна (1959), Соната (1960), Два варіаційні цикли на казахські теми (1966), Соната-імпровізація (1968), 24 прелюдії (1968), Кварта-соната (1982), Дванадцять октавних етюдів (1998), Токката (2002), Дві фантастичні п'єси (2004), Програмні цикли для дітей і юнацтва («Сюїта», 1960; «Шкільні роки», 1975; «Партита», 1980; «Зоопарк», 1980; «Доброго ранку», 1997; «Доброго дня», 1997; Фортепіа «Фортепіа» голоси», «Казки»), 1998; П'єса для двох фортепіано "Балбраун" (1981)
Для голосу з фортепіано Цикл пісень на слова негритянських поетів (1961), Вокальний цикл "О, море" на слова (1962), Пісні на вірші Р. Бернза (1965), Вокальний цикл на вірші казахських поетів «Я славлю сонце» (1982), Два романси на вірші Ф. Шаляпіна (1983), Духовні гімни на вірші з Псалтиря (1991), Пісні на вірші Р. Бернза (2011), Сім романсів на вірші А. Фета (2011), П'ять романсів на вірші О. Блока «Задзеркалля» (2011);
Транскрипції Для фортепіано (Цикли «Популярні твори П. І. Чайковського», 2008; «Сторінками великих опер», (арії з опер Ш. Гуно, Дж. Верді, Дж. Россіні, М. П. Мусоргського, М. І. Глінки), 2010), Для двох фортепіано (О. П. Бородін «Половецькі танці», 2010; Ш. Гуно «Вальпургієва ніч», 2010), Для скрипки і фортепіано (твори П. І. Чайковського, М. А. Римського-Корсакова, О. П. Бородіна, М. П. Мусоргського, Ш. Гуно, Р. Вагнера, Дж. Верді). Для віолончелі та фортепіано (твори А. Марчелло, С. В. Рахманінова).
Музика до дитячої вистави "Снігова королева" (1982);
Музика до кінофільму «Повелитель пітьми» (1990).
Примітки
Посилання Из жизни ушла известный казахстанский и российский музыкант Аида Исакова «Пишите музыку кровью сердца» — последнее интервью с Аидой Исаковой «Без Аиды даже рая не надо» — юбилейное интервью, 2010 год